Той, хто
зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.
Олесь Гончар
День української писемності та мови! Ще
одна нагода нагадати кожному із нас про важливість вивчення рідної мови, про
мудрість та силу, яка криється у кожному слові. Мова – це душа нації, яка
постійно росте і збагачується. Українською мова – це мова Івана Франка, Тараса
Шевченка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стуса й ще багатьох інших
велетнів нашої культури. Нашу мову цькували, принижували, забороняли, однак
вона, як маленький росточок, потужно
проривала найтвердіші асфальти цих заборон.
Плекаймо
нашу українську, очищаймо її від згубних суржиків й гордімось, що ми
розмовляємо саме нею!
День украї́нської писе́мності та
мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За християнським
календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця —
послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього,
вважають дослідники, і починається писемна українська мова. Пишаюся, що маю
змогу розмовляти рідною мовою.
Час довів, що мова — це зброя. У котре
переконуюсь, яку магічну силу має СЛОВО. А особливо, якщо це Слово Кобзаря.
Його пророчі твори сьогодні мають гострий запит в українському
суспільстві. Варто хоча б згадати рядки
з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас
слава. І воля святая!» Навіть зараз, через більше, ніж 200 років, під час війни,
слова Шевченка не втратили своєї актуальності.
Чому деякі твори, навіть якщо й стають
популярними свого часу, швидко забуваються і поступово зникають у часі, тоді як
інші поезії живуть у віках і пам’яті людей? Переконана, життя поезії залежить
від того, наскільки глибокою є думка, висловлена в творі, наскільки імовірними
є почуття, які викликають слова.
Як багато воно важить? Слово радісне і
сумне, слова підтримки та докору, віри у сили свого народу, надії та
впевненості у перемогу.
Слово людське вічне, повсякчас передує
всьому, що творить людина у світі. А це значить, що коли у нас є слово, перед
нами є майбутнє, є надія.
Не маємо право ставитися зневажливо
до рідної мови. Не маємо право сьогодні позбавити наших дітей вивчати рідну
мову, всебічно розвивати та поширювати у світі.
Рідне слово – різнобарвне, потужне, гучне і впевнене,
соковите та лагідне, мрійливе і закохане, нескорене, всепоглинаюче і всеохоплююче, мужнє і
мудре, проникаюче у найвіддаленіші куточки душі, те, яке зачаровує з першого знайомства.
