вівторок, 8 листопада 2022 р.

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ Й МОВИ


 

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Олесь Гончар 

        День української писемності та мови! Ще одна нагода нагадати кожному із нас про важливість вивчення рідної мови, про мудрість та силу, яка криється у кожному слові. Мова – це душа нації, яка постійно росте і збагачується. Українською мова – це мова Івана Франка, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стуса й ще багатьох інших велетнів нашої культури. Нашу мову цькували, принижували, забороняли, однак вона, як маленький  росточок, потужно проривала найтвердіші асфальти цих заборон.

Плекаймо нашу українську, очищаймо її від згубних суржиків й гордімось, що ми розмовляємо саме нею!

          День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За християнським календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна українська мова. Пишаюся, що маю змогу розмовляти рідною мовою.

         Час довів, що мова — це зброя. У котре переконуюсь, яку магічну силу має СЛОВО. А особливо, якщо це Слово Кобзаря. Його  пророчі  твори сьогодні  мають гострий запит в українському суспільстві. Варто хоча б згадати  рядки з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!» Навіть зараз, через більше, ніж 200 років, під час війни, слова Шевченка не втратили своєї актуальності.

        Чому деякі твори, навіть якщо й стають популярними свого часу, швидко забуваються і поступово зникають у часі, тоді як інші поезії живуть у віках і пам’яті людей? Переконана, життя поезії залежить від того, наскільки глибокою є думка, висловлена в творі, наскільки імовірними є почуття, які  викликають  слова.

       Як багато воно важить? Слово радісне і сумне, слова підтримки та докору, віри у сили свого народу, надії та впевненості у перемогу.

      Слово людське вічне, повсякчас передує всьому, що творить людина у світі. А це значить, що коли у нас є слово, перед нами є майбутнє, є надія.

     Не маємо право ставитися зневажливо до рідної мови. Не маємо право сьогодні позбавити наших дітей вивчати рідну мову, всебічно розвивати та поширювати у світі.

   Рідне слово  – різнобарвне, потужне, гучне і впевнене, соковите та лагідне, мрійливе і закохане, нескорене, всепоглинаюче і  всеохоплююче, мужнє  і  мудре, проникаюче у найвіддаленіші куточки душі, те, яке  зачаровує з першого знайомства.

          




 https://drive.google.com/file/d/19Z_QRR7byoRzXnms81EvyajZh8369XxM/view?usp=sharing



Немає коментарів:

Дописати коментар