Закохане і зранене серце Івана Франка.
Закоханий чоловік, який він? Схвильований,
зосереджений, наполегливий, відважний
чи, може, мрійливий, ніжний, романтичний, терплячий. А якщо цей чоловік —
письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч,
доктор філософії, дійсний член Наукового товариства , почесний доктор університету. Він — Іван Франко. Він—
закоханий чоловік.
Кажуть, без любові життя нічого не
варте. Та ніхто не може визначити, що то за почуття, яке захоплює людину та
робить її щасливою, підносить до небес або руйнує долі, коли почуття вмирає. Любов має владу над нами.
Вічна загадка Любові… Саме вона породжує прекрасне і вічне на землі, звеличує
людину, робить неймовірно щасливою чи
приносить душевний біль. Стільки існує людство, нерозгаданою залишається тайна
почуттів, що надихають художників і композиторів, скульпторів і поетів. Так й Івана Франка
взяла у полон жіноча краса, краса душі й тіла:
Більш,
ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне
оружжя — жіноча краса.
Ані
мудрість, наука, ні старші літа
Не
дають проти неї міцного щита.
Се я
сам досвідив. Лиш мертвець та сліпець
Може
буть проти неї надійний борець.
Чи можна упиратися сильному почуттю? Яке
обличчя у любові Франка ? Може вона схожа на білу лілею чи
горду княгиню, а , може, вона неземної
краси ? Та чи три це обличчя або, може, одне? Навряд чи можна
дати однозначну відповідь на ці питання.
Любіть тут і зараз, іншого часу вже
не буде. Потім — значить ніколи. Так кохав Іван Франко.
Ольга — перше, думаю, що й єдине
сильне почуття на все життя. Попівна Рошкевич — ніжна, тендітна, розумна,
ерудована і закохана. Життя зробило її
надзвичайно мудрою й витривалою, здатною протистояти, упиратись, не зраджувати
тому сильному почуттю, яке посилилось глибоко у її серці й давало сили пережити
коханого, забравши в останню путь найдорожче, що їй залишилось,—листи від
Івана.
Юзефа —недоступна, сильна жінка. Та,
яка змогла відмовити. Вона мусила чекати смерті й тому не могла стати на його
дорозі. Зреклася його заради нього. Франко зрозуміє це пізніше. А поки що
закохане і зранене серце буде боліти.
Целіна — холодна красуня, зверхня,
байдужа. На думку приходить вислів, що чоловіки кохають очима. Чи було це
глибоке почуття? Думаю, що ні. Закоханість у ідеал, закоханість у мрію.
Але поетове серце все одно болить.
Якось Іван Франко у листі своєму
другові Агатангелу Кримському зізнався: «З теперішньою моєю жінкою я одружився
без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою),
і то більш освіченою курсисткою... Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш».
Ольга Хоружинська — дружина поета, яка сама до нестями
закохалась. Складними були стосунки подружжя
Франків. Ось і замислишся:
чи варто любити, чи краще, щоб любили тебе. Любов до дружини у Франка таки прийшла, і вони навіть були
разом щасливі. Доля подарувала їм чотирьох прекрасних дітей – Андрія, Тараса,
Петра та Ганну. Відомо, серцю не накажеш, а поетовому — поготів, а ще більше тоді, коли воно щоденно
пече болем, коли його переповнює
відповідальність і любов до мільйонів
згорьованих, битих нуждою співвітчизників. А Ольга всі свої душевні сили, поки їх мала, віддавала коханому чоловікові, підтримувала, оберігала, поки могла… Допоки
серце не розірвалось від втрати сина, поки могла терпіти зневіру і зраду.
Захоплення. Прихильність. Вдячність. Вірність.
Можливо, це і є найвищий прояв любові.
Серце Великого Каменяра закохане і зранене щомиті дивувалось, кипіло, згорало від
розпачу, билось в унісон, раділо і вмирало від нерозділеного кохання, приймало
пекельні муки і оживало, відроджувалось. Жило.
Іван Франко —усебічно
обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, невтомний
будівничий людських душ українського народу і звичайний закоханий чоловік, людина з відкритим серцем,
світлим розумом, рішучими вчинками. Франко — звичайний чоловік із закоханим і
зраненим серцем. І хто знає, якби не душевні муки та переживання, чи мали б ми
змогу насолоджуватись чарівною інтимною лірикою Вічного революціонера ?
Сезько Тетяна
Немає коментарів:
Дописати коментар