неділя, 8 листопада 2015 р.


  Вітаю   із Днем української писемності та мови.


     Цивілізоване суспільство не може існувати без мови - засобу спілкування між людьми, засобу вираження думки і передачі досвіду сучасникам і наступним поколінням.
     Насамперед звертаємося до величі і сили нашого слова, його могутньої тисячолітньої історії і високої духовної, літературної і народної культури, що належать не лише нам і нашій державі, а й всьому світу. Від найглибших традицій і з часів давніх літописів, «Слова о полку Ігоревім» і Острозької Біблії нашою мовою говорить серце і душа української землі. З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова і особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім. Утвердження нашої державності розпочиналося з боротьби за мову. Від повноцінного відновлення мовного здоров'я України залежить національне відродження усіх найглибших творчих, будівничих і культурних сил Українського народу. Цю дорогу маємо пройти впевнено, твердо і водночас з мудрістю і толерантністю у ставленні до кожного, хто тільки повертається до першоджерела. Українською мовою промовляє дух нашої свободи. Так само, як відновлена воля і демократія, державна мова потребує нині щоденної праці і підтримки. Реальне і повсюдне зміцнення її позицій має водночас виконати дуже важливу і справедливу місію – сприяти дійсно цивілізованому захисту прав національних меншин, і стати природним та єднальним фактором міжнаціонального спілкування у нашій державі. Наша мова належить до мов великих європейських і світових народів. Ознайомлення інших націй з нашим словом є одним з принципових завдань, які має здійснювати українська держава. У кожному з напрямів цієї роботи дуже важливою є атмосфера суспільної злагоди, терпимості і порозуміння, що повинна стати нашим спільним оберегом проти будь-яких політичних спекуляцій і навмисних розколів. Наш народ – єдиний. Його мова – це велика основа для єдності всієї держави і духовна гарантія її майбутнього.
        Шануйте себе, дбаючи про чистоту своєї мови.








Сезько Тетяна Анатоліївна,учитель української мови та літератури.




Рідна   мово!G:\Павлова\Фото0085.jpg


В тобі усе сплелося воєдино:
І радість, і страждання,
І впевненість , і смуток,  і журба.
Поради батькові, і матері любов,
І ніжність серця, що живе в коханні,
І тихий шелест молодих дібров.
      Я п’ю тебе, мов те цілюще зілля.
      Дивуюся багатством словника,
      Мелодією я захоплююся звуків,
     Росту з тобою, йду у забуття.
                        В тобі всі барви нашого життя,
Самосвідомість, відчуття родини.
Квітуй же і живи, мелодіє моя!
Хай  наше слово українське  Всесвіт облетить!
Хай милий звук на всіх устах бринить!


Павлова Анастасія,

учениця 10 класу Краматорської української гімназії.

Немає коментарів:

Дописати коментар