Синдром професійного вигорання: як зберегти психоемоційне здоров’я вчителя

Мета:

визначити причини й ознаки синдрому вигорання,

обговорити ефективні шляхи його подолання;

здійснювати профілактику стресів у педагогічному середовищі;

допомогти вчителям розібратися у своїх власних життєвих поглядах; сприяти розумінню цінності та необхідності самопізнання, вихованню в собі професійної впевненості; формувати навички психогігієни у повсякденному житті.

Кожній людині протягом дня представляється не менше десяти можливостей змінити своє життя. Успіх приходить до того, хто вміє їх використовувати.

Андре Моруа

Хід тренінгу

Відео- «Школа»

Які думки  виникли під час перегляду фільма?

Вступне слово. Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.

Відома притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і, нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку напівповною, з вдячністю прийняв ці півсклянки води і був задоволений. Інший же сприйняв склянку напівпорожньою і лишився невдоволеним, що йому не налили повну склянку.

Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.

 А інший – листя, дощем умите,

блакитне небо і перші квіти,

 Побачив другий – весна давно!...

 Дивились двоє в одне вікно.

Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша  ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.

Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».

Вправа “Асоціації”.

Які асоціації викликає у вас слово “робота”? (Обговорення).

Інформаційне повідомлення «Поняття «Професійне вигорання»

З 1974 року вийшло друком понад 2500 статей і книг; присвячених вивченню синдрому «професійного вигорання». Але переважна більшість із них – описового й епізодичного характеру. Літератури, що розкривала науково-пракгичні дослідження в цій галузі, ще недостатньо. Проте дослідження синдрому триває. Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб – 10»: «Z 73 - проблеми, пов'язані з труднощами управління власним життям».

Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість тощо), а також соціально-економічних, пов’язаних з падінням престижу педагогічної професії, робить працю вчителя надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, не секрет, що із збільшенням педагогічного стажу роботи у вчителів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я.

Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми. Ці симптоми негативно відображаються на всій професійній діяльності педагога, погіршуються результати його роботи, знижується рівень задоволеності власною діяльністю. Таким чином відбуваються зміни у мотиваційній сфері педагога і розвивається синдром емоційного вигорання.

За даними дослідження американського Національного інституту проблем здоров'я і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. На початку 70 років XX ст. цей стан було визначено як синдром «емоційного вигорання».

Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими  людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».

Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи.  Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту.

Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.

Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

Професійне вигорання - реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.

Симптоми професійного вигорання.

Психофізичні симптоми:

·         почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);

·         відчуття емоційного і фізичного виснаження;

·         зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);

·         загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

·         часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

·         різка втрата чи різке збільшення ваги;

·         повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);

·         постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;

·         задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;

·         помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

·         байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);

·         підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);

·         постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);

·         почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);

·         почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;

·         загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми:

·         відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;

·         співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);

·         незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;

·         керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;

·         відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;

·         невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

·         дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;

·         зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.

Сфери особистості, які страждають через професійне вигорання

Зазвичай, у вигорівшого професіонала виникають проблеми відразу у декількох сферах, хоча, як правило, одна з них є ведучою і запускає ланцюгову реакцію.

1. Сфера самооцінки.

Людині здається, що вона не справляється зі своїми обов’язками. Це головна проблема людей з розвинутим інтелектом, здатних бачити не тільки вузьку ділянку роботи, а й механізм дії всього підприємства в цілому або ж становище у своїй професійній галузі. Якщо це накладається на звичку вимагати від себе регулярних трудових подвигів, то виснаження просто неминуче.

2. Сфера емоцій.

Людина починає відчувати роздратування через людей та їхні проблеми, які вона повинна вирішувати в силу своїх професійних обов’язків. Тобто її стан можна описати як внутрішню істерику: Зовні працівник не обов’язково виглядає роздратованим. Він може навіть здаватися байдужим, і це просто захист від емоцій – від чужих і власних, які виникають у відповідь.

3. Сфера психіки.

Навіть якщо людині не доводиться постійно “працювати емоціями”, у неї може похитнутися психіка – просто через те, що вона перевантажена і працює у режимі, який їй не властивий. В такому випадку захисними є технічні способи. Простіше – “підлаштувати” умови праці під себе, де це можливо, і уникнути того, що приводить тебе до стресового стану. Наприклад, можна працювати у навушниках, якщо тебе дратує галас, відмовитись від посади, яка передбачає постійні контакти з людьми, якщо ти патологічно сором’язливий.

4. Сфера інтелекту.

Це справжня пастка для тих, хто з матеріальних переконань займає посаду, яка не дозволяє реалізувати у повній мірі сввої інтелектуальні здібності.

Талановитому вчителю роками доводиться працювати за однією і тією ж програмою. Західні вчені підрахували, що більше трьох років такого режиму шкодять здоров’ю.

Захистом у даному випадку можуть бути постійні нові інтелектуальні завдання, які ставить перед собою професіонал такого складу: кар’єрний ріст, навчання тощо. Або ж можливість реалізувати свій потенціал у сфері хобі.

Людина, яка постійно придушує свій гнів, може отримати такі соматичні проблеми:

·         головний біль;

·         шлункові та серцево-судинні захворювання;

·         ревматоїдний артрит;

·         шкірні реакції;

·         псоріаз;

·         виразки шлунку;

·         мігрень;

·         гіпертонію тощо.

Висновок :  Намагайтеся уникати стресових для вас ситуацій. Спробуйте перенести увагу,

візьміть собі за правило не приймати серйозних рішень, коли ви надто схвильовані. Не

перебільшуйте небезпеку. Намагайтеся не «накручувати» себе домислюваннями,

дофантазовуваннями. Вчіться розмежовувати справді небезпечну для вас ситуацію і

ситуацію, яка є просто нелегкою. Якщо ви помилились, повелися необачно, не картайте

себе за це. Краще проаналізуйте ситуацію, що склалася, і подумайте, що ви хочете змінити,

як і коли.

Як це стосується мене? Спробуємо визначити.

Рівень емоційного виснаження

Інструкція: Дайте відповідь «Так» чи «Ні» на такі запитання:

    1. Чи часто після завершення запланованої роботи думки про неї не залишають вас? ____________________________________________________

    2. Чи часто ви незадоволені собою? _________________________________

    3. Чи виникає у вас відчуття підвищеної відповідальності? _____________

    4. Чи відчуваєте постійну тривожність? _____________________________

    5. Чи відчуваєте постійне серцебиття?

    6. Чи скаржитеся на поганий сон? __________________________________

    7. Чи відчуваєте брак часу? ________________________________________

    8. Чи відчуваєте дефіцит сили та енергії? ____________________________

    9. Чи маєте відчуття «загнаності в клітку»? __________________________

  10. Чи виникає у вас думка про власну неспроможність? ________________

    Інтерпретація результатів: Якщо позитивних відповідей менше 5 – низький рівень емоційного виснаження; більше 5 – середній рівень; більше 7-8 – високий рівень емоційного виснаження.

Тест на визначення рівня стресостійкості педагога                                      

Інструкція: Дайте відповідь «Так» чи «Ні» на такі запитання:

    1. Чи часто ви відчуваєте, що дуже втомилися і не здатні реагувати на увагу з боку оточення? ______________________________________________

    2. Чи дратуєтесь через дрібниці? ___________________________________

    3. Чи відчували ви, що втомилися після відпустки (вихідних) більше, ніж до неї? ____________________________________________________________

    4. Чи відчували ви, що після робочого дня у вас німіє шия, м’язи плечей «ниють», а в спині – тупий біль? ______________________________________

    5. Чи болить у вас голова через конфлікти в сім’ї? _____________________

    6. Чи призводять конфлікти до порушення травлення? _________________

    7. Чи хочеться вам іноді плакати? ___________________________________

    8. Чи схильні ви до астми (шкірного висипу)? Чи дають вони про себе знати, коли ви емоційно засмучені? ___________________________________

    9. Чи доводилося вам відчувати раптові напади хвороби саме тоді, коли потрібно було зібрати всі сили для вирішального вчинку? ________________

   10. Чи часто вам здається, що ви витрачаєте багато часу на розв’язання чужих проблем і у вас не залишається часу для себе? ____________________

    Інтерпретація результатів: Якщо позитивних відповідей менше 5 – високий рівень стресостійкості; більше 5 – середній рівень; 7-8 – низький рівень стресостійкості.

Що треба зробити, щоб виправити ситуацію?

1.Визначимо чинники порушення психологічного добробуту.

Основні чинники порушення психологічного добробуту в системі «учитель – учень»:

·         об’єктивна стресогенність педагогічної діяльності: нерегламентоване навантаження; недостатність або неповноцінність засобів відновлення фізичних і психічних ресурсів; висока відповідальність, багато непередбачуваних та неконтрольованих комунікативних ситуацій тощо;

·         недостатній рівень соціально-економічної захищеності сучасного вчителя, через що професіоналу доводиться витрачати час і сили на пошук додаткових заробітків;

·         загострення внутрішньоособистісних конфліктів педагога: специфічні стандарти самооцінки (ідеал, яким належить бути), підвищена тривожність, величезна кількість «заборон», суперечлива система ціннісних орієнтацій, труднощі у виборі стилю педагогічної взаємодії.

2.Визначимо фактори, що сприяють створенню позитивного психологічного клімату в учнівському та педагогічному колективах:

·         педагогічна емпатія – осмислення, відтворення та розуміння психічних станів учнів учителем;

·         педагогічне спілкування – встановлення контакту з учнями, професійний вплив педагога на учнів, спрямований на оптимізацію навчально-виховної діяльності та особистісних стосунків між ними;

·         педагогічний такт – найважливіший компонент професійної майстерності вчителя, що ґрунтується на почутті міри впливу на учнів і встановленні з ними ділових та емоційних стосунків;

·         педагогічна творчість – оригінальне й ефективне вирішення вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання і навчання.

Конструктивні методи боротьби з вигоранням:

1. Психотерапія, психотренінги.

Людину стимулює і націлює на успіх у роботі навіть не стільки набуття нових знань і освоєння технологій, скільки “подолання себе”. Тому дуже важливо відчути цей перехід на новий рівень, освоєння проміжних ступенів, особливо якщо на пам’ять про “подолання” залишається якийсь символ: свідоцтво, диплом, нагорода, сувенір. Зазвичай участь у тренінгах, виїзних семінарах, курсах підвищення кваліфікації стає сильним стимулом для подолання рутини і вигорання. Крім того, ці заходи згладжують так звану “професійну деформацію особистості” (коли юрист у кожному співрозмовнику бачить потенційного правопорушника, психіатр – прихованого психопата, а вчитель – неуспішного учня.

2. Конструктивна оцінка.

Дорослі, як і діти, потребують того, щоб їхню роботу хтось оцінив. Але тут не все так просто. Оцінка персоналу може стати засобом покращити роботу і психологічний стан людей, але може й перетворитися на самоціль, коли маса зусиль витрачається на красиві звіти і “показуху”, а також надати грунт для інтриг та особистих образ. Нагорода може стимулювати людину не покращувати свою діяльність, а “почивати на лаврах”. І все-таки зворотний зв’язок, оцінка результатів роботи вважається необхідною умовою для плідної та гармонійної праці.

3. Новизна. Зміна діяльності, введення технічних новинок, оновлення програми, зміна місця проживання і роботи може бути достатньо продуктивним засобом.

Поєднання навчання, оцінки і оновлення досягається на виїзних заходах. І коротка поїздка на конференцію, і публікація друкованої роботи можуть дати значний ефект у боротьбі з вигоранням.

Знизити монотонність допомагає збагачення роботи і створення надзадачі. Що таке надзадачі, добре ілюструє притча про трьох будівельників, один з яких “тягнув прокляту тачку”, інший “заробляв на хліб для сім’ї”, а третій “будував прекрасний храм”.

4. Уникання  конфліктів, невизначених обставин (особливо які виходять за рамки посадових обов’язків), зайвої відповідальності. Елементом психогігієни є на лаштування на позитив, уміння звертати увагу на 95% плюсів, а не на 5% мінусів, невдач і помилок. На жаль, у вчителя складається саме така “професійна деформація особистості” – намагання шукати огріхи, помилки в масиві правильного тексту. Це шкодить я к душі учителя, так і учня. Побутовий приклад: коли ми клеїмо шпалери, то від найменшої подряпини хапаємось за серце. Але проходить час, і ми вже не можемо згадати, де був цей дефект – його ніхто не помічає. Видно тільки факт: у кімнаті нові шпалери.. так само буває, візьмеш густо списаний зошит хлопця: він зробив велику роботу! Але помилки, помарки, пропуски накопичуються, і наприкінці результат – “трійка”. Через місяць суть конкретних помилок забувається, але відчуття хронічного неуспіху залишається.

Без дотримання професійної гігієни і безпеки неможливо створити комфортні умови для плідної праці. До цих умов відносяться:

·         психологічні параметри (відчуття безпеки і затишку, візуальний та акустичний комфорт);

·         фізичні параметри (повітря, зручне обладнання і одяг, здорова їжа).

Методи гармонізації психофізичного стану людини.

Людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:

1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).

2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан).

3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).

Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло):

·         достатньо тривалий і якісний сон (важливо провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму сну: засипати і прокидатись в один і той самий час);

·         збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування (особливо протистресовими вважаються мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої  (до речі, плитка темного шоколаду швидко покращить ваш настрій));

·         достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика;

·         танці (танцювальні рухи під ритмічну музику сприяють звільненню від негативних емоцій, так само, як і будь-яка хатня робота);

·         фітотерапія, гомеопатія (сприяє заспокоєнню чай з м'яти, настоянка з кореню валеріани; підвищує життєвий тонус настоянка елеутерококу, женьшеню, родіоли рожевої);

·         масаж (допоможе як класичний масаж, так і масаж біологічно активних точок на руках і ногах людини; корисно просто походити босоніж по землі, або по насипаним у коробку камінчикам);

·         терапія кольором (зелений та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергію і бадьорість);

·         ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, з'являється відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження);

·         терапія мінералами – дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання з збільшеним вдихом допомагає подолати в'ялість, сонливість);

·         баня і водні процедури (контрастний душ перед сном допоможе зняти втому дня, а зранку додасть бадьорості; взагалі, вода чудово змиває будь-який негатив).

Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан):

·         гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив);

·         музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хоча у малих дозах рок теж буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій);

·         спілкування з сім’єю, друзями;

·         заняття улюбленою справою, хобі (комп’ютер, книжки, фільми, в’язання, садівництво, рибальство, туризм…);

·         спілкування з природою (природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії);

·         спілкування з тваринами;

·         медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточок природи і т.д.);

·         аутотренінги (самонавіювання)(емоційне напруження безпосередньо пов'язане з напруженням м'язів – у стані стресу організм входить у стан «бойової готовності» до активних дій; знімаючи напруження певної групи м'язів, можна впливати на негативні емоції, позбавитись від них).

Перейдимо безпосередньо до практичної реалізації  завдань педради.

Тренінг з профілактики та корекції синдрому емоційного вигорання педагогів включає

інформаційний, діагностичний і профілактичний напрями.

Основною метою тренінгової програми є підвищення рівня психологічної культури педагогів, активізія їх внутрішніх психологічних ресурсів для вирішення різноманітних проблем, оволодіння вмінням керувати своїм психоемоційним станом.

Ця мета вимагає вирішення наступних завдань:

− поглиблення пізнання педагогами себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення

своїх думок і дій, посилення позитивних якостей особистості, придбання навиків адекватної

поведінки в певних соціальних ситуаціях;

− знаходження оптимальних шляхів спілкування з адміністрацією, колегами, дітьми, їх

батьками, пошук і використовування адекватних методів виховання і розвитку дитини.

1. Інформаційне повідомлення «Самопізнання»

Самопізнання — це дослідження, пізнання самого себе. Здатність до самопізнання властива

лише людині, здійснюється за допомогою розуму. Складність самопізнання полягає в його

орієнтованості на саму людину, на її внутрішній світ, багатий суб'єктивним, індивідуально-самобутнім. Уявлення про себе формується і під впливом оцінювання з боку інших людей під час співвіднесення мотивів, мети, результатів своїх учинків і дій із соціальними нормами поведінки, прийнятими в суспільстві. Самопізнання — найважливіша з умов, яка спонукає змінювати свій стан на краще.

Давайте здійснимо екскурсію, занурюючись у власне «Я».

 Вправа «Моє я»

Мета: усвідомлення важливості прийняття свого «Я».

Хід вправи: кожному учаснику психолог пропонує зобразити своє «Я» у вигляді дерева з

різними гілочками та глибоким корінням.

Ця вправа допоможе вам краще зрозуміти свої ідеї та настанови через усвідомлення їх джерела, а також вплив ваших ідей на ваші вчинки. Щоб краще уявити ваші ідеї, спробуйте скористатися символом дерева.

Запишіть наступні твердження, закінчивши їх:

1. Ґрунт – це ваше культурне і соціоекономічне оточення. Зосередьтеся на тих галузях, які вас більше стосуються.

Я впевнений, що:

Робота – це...

Гроші – це...

Сім’я – це...

Успіх – це...

2. Коріння дерева життя – це ваше бачення фундаментальних питань життя.

Я вірю в те, що:

Я вільний	Я не вільний
Існує вищий розум	Не існує вищого розуму
Зло існує	Зла немає
Я в основному хороший	Я в основному поганий
Люди в основному люблячі та турботливі	Люди в основному егоїстичні та непривітні
Робота у школі приносить задоволення	Робота у школі є тягарем
Мені в житті пощастило	Мені в житті не пощастило

Я живу для того, щоб...

Кожен день я рухаюсь у напрямку...

3. Стовбур дерева відображає вашу концепцію людини. Відповідаючи на наступні запитання, висловіть свій погляд на проблему “Що таке людина?”. Знайдіть твердження, з якими ви згодні, і дайте свої обґрунтування (наведіть у кожному випадку свої аргументи).

а. Я в основному хороший тому, що...

Я в основному поганий тому, що...

б. Я вільний і відповідаю за свої вчинки тому, що...

Я залежний і не відповідаю за свої вчинки тому, що...

в. Я в основному егоїстичний тому, що...

Я в основному турботливий і добрий з іншими тому, що...

г. Мої установки впливають на мою особистість тому, що...

Моя особистість впливає на мої установки тому, що...

4. Гілки дерева – це ваші етичні цінності. Перелічіть те, що для вас є найбільш важливим, і поясніть, чому, наприклад, для вас важлива довіра між друзями тощо.

5. Квіти символізують емоції, які повинно народжувати ваше філософське дерево.

Перелічіть свої основні бажані й небажані емоції щодо себе, щодо інших, щодо роботи.

	Бажані	Небажані
Я
Інші
Школа

6. Плоди дерева – це ваші вчинки. Напишіть, як ви зазвичай поводите себе, виконуючи різні соціальні ролі та займаючись різними видами діяльності.

	Бажані вчинки	Небажані вчинки
Син/донька
Брат/сестра
Учень
Громадянин
Робота
Спорт
Вільний час

Подивіться на своє дерево життя. За допомогою нього ви можете досліджувати власну життєву філософію і зрозуміти, як вона впливає на ваші відносини з людьми, повсякденні вчинки, рішення.

Подивіться на квіти та плоди свого дерева. Чи не хочете ви викреслити із свого життя небажані почуття, вчинки? Якщо плід поганий, то це значить, що або саме дерево хворіє, або плід руйнується умовами навколишнього середовища.

Застосовуючи цю аналогію до людей, можна встановити, що зазвичай наші небажані почуття і вчинки є результатом недостатнього розвитку:

·         гілок (наших етичних цінностей);

·         стовбура (наших людських концепцій);

·         коренів (розуміння природи і мети нашого існування).

Запишіть на вашому дереві 2-3 риси, якими ви пишаєтеся

З іншого боку- які б ви хотіли позбутися.

Висновок: надзвичайно важливо зрозуміти необхідність виправлення причин (точки відліку)и небажаної поведінки, інакше наше дерево буде продовжувати приносити погані плоди. Інакше кажучи, ми повинні усвідомлювати, що наші внутрішні установки впливають на наші вчинки і відношення до інших людей. Без зміни наших деструктивних навичок мислення не зможе змінитися і наша поведінка.

2. Вправа «Чарівний стілець»

Мета: підвищення самооцінки особистості.

Матеріали: вільний стілець, бажано круглий.

Хід вправи: психолог кладе посеред кола стілець і пропонує комусь добровільно сісти на

нього. Потім оголошує цей стілець чарівним — особа, що сидить на ньому, найкраща,

найчарівніша. Пропонують групі по колу висловити компліменти людині на «чарівному

стільці». Той, хто сидить на стільці, повертається обличчям до кожного, хто буде

висловлювати йому компліменти, і не забував подякувати.

Рефлексія: для чого ми це робили? Попросіть того, хто сидів на стільці, поділитись своїми

враженнями.

Інформаційний лист «Поради з підвищення самоповаги»:

1. Пам'ятайте про свої позитивні риси, замість того, щоб пам'ятати погане.

2. У всьому, що робите, намагайтеся знайти позитив. Привітайте себе з цим успіхом.

3. Постійно згадуйте свої успіхи.

4. Пробачте собі помилки. Ми можемо ставитися до себе дуже суворо, але все-таки робимо

їх. Визнайте свою помилку й адекватно компенсуйте збитки. Не перекладайте провину на

інших — це ознаки безсилля. Так само не перегинайте палицю, обвинувачуючи у всьому

тільки себе.

5. Ставтеся до себе добре. Пам'ятайте: той хто любить себе, виглядає краще, має міцне

здоров'я.

6. Визнайте себе таким, яким ви є, — унікальним, оригінальним, людяним.

7. Живіть сьогоднішнім днем, і ви отримаєте більше задоволення від життя.

3. Вправа «П’ять добрих слів»

Мета: отримання зворотного зв'язку від групи, підвищення самооцінки, самопізнання.

Інструкція. Кожен з вас має обвести свою руку на аркуші

і на долоньці написати своє ім'я. Потім ви передаєте свій аркуш сусідові праворуч, а самі

одержуєте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з «пальчиків» отриманого чужого малюнка

ви пишете якусь привабливу, на ваш погляд, рису її власника. Інша людина робить запис на

іншому пальчику тощо, поки аркуш не повернеться до власника.

Рефлексія: які почуття у вас виникли, коли ви читали написи на своїй «руці»? Чи всі ваші  переваги, про які написали інші, вам відомі?

4.Вправа «Із негативу в позитив»

Мета: закріпити навички позитивного мислення в практичній діяльності;стимулювати до пошуку позитивних аспектів тієї чи іншої події.

Кожна група отримає висловлювання негативного емоційного забарвлення. Ваше завдання – перетворити негативне твердження на позитивне і представити результати.

Твердження 1. Мене дратують нерозумні люди та діти, я не можу впоратися із своїм роздратуванням.

Вправа «Із негативу в позитив»

Твердження 2.  Нескінченні стреси – це жахливо.

Твердження 3.  Моя робота забирає у мене надто багато сил.

Твердження 4. Від мене надто багато вимагає мій начальник.

Заключна рефлексія

5. Вправа  Метод «Прес»

Підсумовуючи роботу на сьогоднішньому занятті, закінчіть думку:

Сьогодні мене вразило…

Сьогодні мені згадалося…

Мені запам’яталося …

Мене дратувало …

Мені було цікаво …

Мене порадувало ...

Спілкування було …

Заключна рефлексія

6.Вправа «Рюкзак, м’ясорубка, корзина»

Повернімося до наших очікувань. Я пропоную аркушики із записами ваших очікувань

покласти в рюкзак, якщо ви взяли на цьому  засіданні  для себе щось нове, у м’ясорубку –

якщо вам потрібно щось обміркувати, і викинути в корзину, якщо вважаєте, якщо нічого

корисного ви не отримали.

Підбиття підсумків

Для уникання ефекту “вигорання” дуже важливо дозувати свою працю і вміти вчасно її закінчити. Багато з нас, починаючи якийсь життєвий проект, створюють безліч планів і намагаються зробити їх безкінечними. Однак нормальна “тривалість життя” успішних проектів – біля 5 років. Ми засмучуємось, якщо закінчує своє існування журнал, музичний або інший творчий колектив, не замислюючись, що це саме “проект” – тимчасове об’єднання людей, які працюють протягом обмеженого терміну, намагаючись отримати результат, правильно його оформити і оцінити. А потім – новий проект, можливо, який продовжує ідею старого, але вже з іншим результатом.

Викладання – теж свого роду “тимчасовий проект”, як для учня, так і для вчителя. Тому потрібно з самого початку знати, чим закінчити діяльність, яким буде прощання.

Гра "Чарівна скринька"

  Наприкінці семінару-практикуму учасникам пропонується дістати по одній записці з чарівної скриньки (вази, мішечка), яка підкаже їм, що на них чекає сьогодні або що їм потрібно зробити найближчим часом.

  Варіанти побажань:

  - Тобі сьогодні особливо пощастить!

  - Життя готує тобі приємний сюрприз!

  - Настав час зробити те, що ти постійно відкладаєш!

  - Люби себе такою, яка ти є, - неповторною!

  - Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш!

  - Сьогодні з тобою разом радість і спокій!

  - Сьогодні твій день, успіхів тобі!

-         Всі твої бажання і мрії реалізуються, повір в це!

Будьте доброзичливими до оточення.

Будьте терплячими.

Вмійте вибачати, не допускайте, щоб роздратування переросло у важку образу, а образа — в ненависть, яка здатна знищити вас самих.

Намагайтеся завжди бути зайнятими, якщо нецікавою, то принаймні необхідною справою для вас, сім'ї, учнів. Якщо у вас багато проблем, які створюють тривожний настрій — не впадайте у розпач. Беріть ваші стреси в свої сильні руки та використовуйте їх, мобілізуючи здатність для досягнення успіху.

Надзвичайно важливо здійснювати заходи, спрямовані на попередження та ліквідацію даного синдрому у педагогів.

Маршрутний лист від заступника директора «Як зберегти психоемоційне здоров’я учителя»

Використані джерела:

1.         Адміністратору школи. Тренінги з розвитку комунікативності вчителів / уклад. А.Г.Дербеньова, А.В.Кунцевська. – Х.: Вид. група “Основа”, 2010. – 191 с. – (Серія “Тренінги в педагогічній практиці”).

2.         Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид. група “Основа”, 2011. – 159 с.: іл., табл. -  (Серія “Тренінги в педагогічній практиці”).

3.         Качур О. Профілактика професійного вигорання у закладах освіти // Психолог, №40 (424), жовтень, 2010. – с.3-7.

4.         Професійні захворювання та їхня профілактика / упоряд. А.В.Флобойм. – К.: Шк. Світ, 2011. – 104 с. – (Бібліотека “Шкільного світу”).

Фотозвіт