16 листопада, у Міжнародний день толерантності, зі
своїми учнями традиційно проводжу класну годину, присвячену повазі одне до
одного. Цю розмову важливо продовжувати щодня, особливо тоді, коли нам складно
порозумітися. Сьогодні і діти, і дорослі живуть в умовах тривалого стресу. Коли
накопичуються втома й тривога, навіть звичайне зауваження може викликати різку
відповідь. Іноді ми зриваємося на тих, хто поруч. Тому варто говорити з дітьми
про те, як помітити власне роздратування, зробити паузу й висловити незгоду без
образ. А коли різке слово вже прозвучало, важливо вміти визнати це й
перепросити. Діти вчаться толерантності й тоді, коли бачать, як дорослі
поводяться в непростих ситуаціях. Чи даємо ми співрозмовникові договорити? Чи
можемо спокійно вислухати думку, з якою не згодні? Чи стаємо на захист того, з
кого глузують? Саме в таких щоденних ситуаціях діти бачать, що означає поважати
гідність іншої людини.
понеділок, 16 листопада 2026 р.
КОЛИ ВСІМ НЕПРОСТО, ВАЖЛИВО ЧУТИ ОДНЕ ОДНОГО
ЯК ЗАЛУЧАТИ ДІТЕЙ ДО ЧИТАННЯ?
Сьогодні дедалі важче долучати дітей
до читання, адже за їхню увагу змагається стільки всього. Іноді розмова про
читання починається з простого запитання: «А є у вас книжка, яку ви порадили б
мені?» Мені подобається, коли на уроці української літератури ми міняємося
ролями й діти самі радять мені, що почитати. За такою порадою стоїть особисте
враження, яким хочеться поділитися.
Як учителька-словесниця, я бачу своє
завдання в тому, щоб допомогти дитині знайти книжку, до якої їй захочеться
повернутися. З читанням приходить і вміння точніше висловити свою думку,
помітити те, що відчуває інша людина, подивитися на знайому ситуацію з іншого
боку. На уроці це особливо відчутно, коли учні по-різному оцінюють вчинок героя
і кожен знаходить у тексті аргумент на користь своєї думки.
У своїй роботі я пропоную дітям вести
подвійний щоденник: в одній колонці записати епізод або цитату, а в іншій —
власну реакцію. Чому цей момент зачепив? Що здивувало? Яке запитання хотілося б
поставити героєві? Для позакласного читання важливо давати дітям вибір,
враховувати їхні захоплення й залишати час на короткі рекомендації одне одному.
Кілька щирих слів однокласника про прочитане нерідко викликають цікавість до
книжки.
Саме тому ми з учнями
долучаємося до конкурсу «Моє читацьке літо» (м. Одеса). Він дає дітям
привід обрати книжку за власним інтересом, осмислити прочитане й розповісти про
нього іншим. Готуючись до участі, дитина замислюється, що саме їй запам’яталося
і як поділитися цим враженням своїми словами. А знайомство з читацьким досвідом
ровесників допомагає поповнити власний список книжок. Так літнє читання має
продовження і після канікул.
Особливо радію, коли після такої
розмови хтось запитує: «А що ще можна почитати?» Для мене в цьому запитанні й
проявляється те, заради чого ми працюємо: дитина сама хоче обрати наступну
книжку.
Читаємо класику українською.
https://www.youtube.com/watch?v=66CHCcvX_pM&t=38s
Сучасна українська література
https://www.youtube.com/watch?v=wkknMSEQtDw&t=104s
Світова класика українською
https://www.youtube.com/watch?v=cKCA0xXQyeo&t=3s

