неділя, 25 березня 2018 р.

ВЕСНО, ПРИЙДИ!




УЧНІ КРАМАТОРСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ ДОЛУЧИЛИСЯ  ДО НАРОДНОЇ ТРАДИЦІЇ ЗУСТРІЧАТИ ВЕСНУ
Українці, чиє життя було тісно пов’язане з сільськогосподарським циклом, з нетерпінням чекали приходу весни. Залишки продуктів у коморах вичерпувались, засівання зерна і збір нового врожаю ставали все необхіднішими, а дітям, втомленим сидінням вдома, не терпілось розважитись надворі.
Подія, з якої починалося чекання весни, - свято Стрітення 15 лютого. Погода в цей день була орієнтиром: якщо тепло – весна настане швидко, якщо холодно – зима ще пануватиме. Наступний день, коли намагались спрогнозувати прихід тепла, - це свято Обертіння або віднайдення голови Івана Хрестителя, яке відзначали 9 березня. За народними уявленнями, у цей день птахи, які відлетіли у вирій, повертали голови в бік України. Ще однією датою, багатою весняними прикметами, було 14 березня, свято Євдокії або Явдохи, коли прокидався бабак.
На свято Сорока святих 22 березня весну починали вже припрошувати і закликати, щоб дати зрозуміти, з яким нетерпінням її чекають. Для цього пекли печиво у вигляді пташок, яке називали «жайворонками». До тіста додавали яйця, мед і масло, очка робили з яблучних зерняток. Для діток такі солодкі гостинці були великою радістю, бо готувались нечасто. Але одразу «жайворонків» не їли, чекаючи наступного дня, коли дівчата і діти з усього села збиралися, щоб співати веснянки:
Із краю-кураю
Пташок викликаю:
Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята,
До нашої хати –
Весну зустрічати,
Зиму проводжати!
Увесь день діти з «жайворонками» бігали, підкидали їх угору та імітували політ пташок, інколи настромлюючи на дерев’яні палиці та високо піднімаючи до неба. Де-не-де «жайворонків» підвішували на гілках дерев, щоб почастувати птахів, які повертались додому.
Приготування таких печених пташок відбувалось не завжди 22 березня, часто це робили і на свято Явдохи 14 березня чи Теплого Олекси 30 березня, інколи навіть напередодні Благовіщення.
Жайворонок єднав людей з Богом: високо літав - просив Його про добрий врожай.
У моїй родини,  скільки себе пам’ятаю, печимо  «жайворонків» 22 березня. І цього року моя мама, я і моя донька , як ніколи,  вкладали всю душу у  «жайворонків» зі словами найшвидшого приходу  весни. Залучила до  святкування і моїх дітей, учнів 11 а класу Краматорської української гімназії. Усі були задоволені  й з радістю долучилися до обряду.
Без сумніву, українські звичаї зустрічі весни мають багату історію. Те, чи вони здобудуть продовження у міських умовах, залежить від бажання кожного, але вибір у нас є.