9-10 БЕРЕЗНЯ-ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

Вічне слово Кобзаря.

Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти .Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.

Уявити себе без Шевченка  неможливо. Він - виразник і хранитель народного духу. Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш Всесвіт, нове слово в мистецтві, його свіжість, оригінальне бачення світу. Образ великого Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертні могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї батьківщини, до свого народу.

    Слово, яке не співвідноситься з його Словом,— нічого не варте. Тому  на початку нашого поступу до свободи було саме його Слово. Воно давало віру, вчило любові, бо таку жертовність, стійкість у сподіваннях на кращу долю свого народу може народити лише надмірна любов.

   Тож читаймо ж Шевченка! Думаймо, учимось і ростимо разом із ним! 

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ 

ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ 

МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

Аще кто речет, яко люблю бога,
а брата своего ненавижу, ложь есть.
Соборное послание Иоанна Глава 4, ст. 20.

...Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре! Ведіть, показуйте!
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. За науку
Не турбуйтесь! Буде
Материна добра плата:
Розпадеться луда
На очах ваших неситих;
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе!
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима.
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали?
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє. ....
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

14 грудня 1845 В'юнища