Текст диктанту національної єдності. Перевірмо себе.

Текст диктанту національної єдності.  Перевірмо себе.

     Коли й де виник диктант як спосіб перевірки грамотності, навряд чи скажеш напевне, але відомо, що саме слово «диктант» походить з латини. Це слово-чужинець має чимало родичів у нашій мові: диктувати й диктор, диктат і навіть диктатор.

      Наш диктант, однак, нічого спільного, крім етимології, не має ні з диктатом, ні з диктаторами: ця акція, що відбувається в День української писемності та мови вже вшістнадцяте, добровільна.

          До речі, теле- й радіодиктанти пишуть французи, і поляки, і китайці… Та український диктант особливий, по-святковому врочистий. Щороку дев’ятого листопада, уважно прислухаючись до голосу Українського радіо, пишуть диктант люди різного соціального статусу й віку.

         І хоч раніше текст писали пером, останнє півстоліття – кульковою ручкою, а згодом, кажуть, можна буде набирати його на комп’ютері, диктант усе одно єднатиме нас!

ТЕКСТ РАДІОДИКТАНТУ

Україна на зламі тисячоліть

       За легендою, апостол Андрій Первозваний на одному з пагорбів, де нині Андріївська церква, напророчив: “На горах цих возсіяє благодать Божа, буде город великий і воздвигне Бог багато церков”. Передбачення збулося: на високому дніпровському березі народився золотоверхий Київ.

       Минали роки – слава про Київську Русь гриміла на весь світ, адже на зламі першого тисячоліття тут бурхливо розвивалися торгівля, право, освіта, культура. Королівським дворам Європи було за честь поріднитися з володарями Києва. Промовистим є такий факт: Анна, високоосвічена дочка Ярослава Мудрого, ставши королевою Франції, підписувала державні акти своїм ім’ям, тоді як її чоловік, король Генрик Перший, ставив усього-на-всього хрестик.

       Наша історія славна ще й звитяжними боями: упродовж століть відчайдушні козаки захищали Україну й усю Європу від дикої орди. Прикро, що на зламі другого тисячоліття нам, українцям, ціною життя найкращих синів доводиться боронити від східних сусідів свій європейський вибір. Сьогодні ми по-особливому розуміємо Шевченкову настанову любити Україну “во врем’я люте” і знаємо, що вистоїмо, бо за нами правда й славна історія.