8 та 9 травня ми відзначаємо День
пам'яті та примирення, День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! Ми
вшановуємо своїх визволителів, які героїчно відстояли наше невід’ємне право
жити вільно на рідній землі, які разом із солдатами антигітлерівської коаліції
врятували від фашистського рабства країни поневоленої Європи. Нехай нашими
духовними цінностями, нашими найвищими чеснотами стануть священна пам'ять і
глибока повага до тих, хто пройшов страшну і сувору школу війни, хто у повоєнні
роки відбудовував зруйновані міста та села. На
жаль, цю знаменну дату наше
покоління зустрічає зі зброєю в руках. Подвиг ветеранів додає сил та наснаги у
боротьбі за свободу, незалежність та суверенітет України. Ми господарі на своїй
землі, правда за нами – тож ми знову здобудемо перемогу. Нинішні захисники
України гідні спадкоємці слави
воїнів-визволителів. Наш
земний уклін усім, хто пережив роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав
з руїн і відроджував країну. Нехай зігріває нас всіх незгасне світло Перемоги.
Час невладний над щирою вдячністю людських сердець, і скільки б не минуло
років, пам'ять про величний подвиг воїнів-захисників житиме! Вічна пам'ять
загиблим, низький уклін живим!
Наша боротьба триває щоденно від
2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє
право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість,
демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного
агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування
держави та збереження прав людини. Слава Україні! Слава Героям!
Згадуємо подвиг наших захисників, серед яких був і мій дід- Кутін Андрій Романович
26 листопада Україна і світ вшанують пам’ять жертв
Голодомору-геноциду 1932–1933 і масових
штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У нинішній війні росія переслідує
ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української
ідентичності та української нації. І тоді, і нині країна-агресор намагається
зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний
арсенал. В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати
пам’ять убитих голодом – долучитися до
акції «Запали свічку», засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за
загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди
не повторювалися. Горить свіча на підвіконні, горить свіча в пам'яті, не згасає
вогник надії на щасливу долю нашого багатостраждального народу й перемогу над
усесвітнім злом! Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося,
тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали
причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і
вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну
державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну
допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.
Сьогодні День Гідності та Свободи . Гідність
– це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за
своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього
залежать її вчинки. Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас
зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004-го року, який був Святом
Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит
для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє
прагнення до свободи. Сьогодні ми відчуваємо дотичність до цих сторінок нашої
історії, згадуємо тих, хто віддав своє
життя за Свободу. Пишаємося кожним та кожною, хто сьогодні боронить свободу та гідно захищає,
відстоює кожний клаптик рідної землі. Єдність
і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з шаною зберігати
і захищати цей безцінний скарб! Слава кожному, хто стоїть на варті Гідності та
Свободи!
Той, хто
зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.
Олесь Гончар
День української писемності та мови! Ще
одна нагода нагадати кожному із нас про важливість вивчення рідної мови, про
мудрість та силу, яка криється у кожному слові. Мова – це душа нації, яка
постійно росте і збагачується. Українською мова – це мова Івана Франка, Тараса
Шевченка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стуса й ще багатьох інших
велетнів нашої культури. Нашу мову цькували, принижували, забороняли, однак
вона, як маленький росточок, потужно
проривала найтвердіші асфальти цих заборон.
Плекаймо
нашу українську, очищаймо її від згубних суржиків й гордімось, що ми
розмовляємо саме нею!
День украї́нської писе́мності та
мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За християнським
календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця —
послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього,
вважають дослідники, і починається писемна українська мова. Пишаюся, що маю
змогу розмовляти рідною мовою.
Час довів, що мова — це зброя. У котре
переконуюсь, яку магічну силу має СЛОВО. А особливо, якщо це Слово Кобзаря.
Його пророчі твори сьогодні мають гострий запит в українському
суспільстві. Варто хоча б згадати рядки
з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас
слава. І воля святая!» Навіть зараз, через більше, ніж 200 років, під час війни,
слова Шевченка не втратили своєї актуальності.
Чому деякі твори, навіть якщо й стають
популярними свого часу, швидко забуваються і поступово зникають у часі, тоді як
інші поезії живуть у віках і пам’яті людей? Переконана, життя поезії залежить
від того, наскільки глибокою є думка, висловлена в творі, наскільки імовірними
є почуття, які викликають слова.
Як багато воно важить? Слово радісне і
сумне, слова підтримки та докору, віри у сили свого народу, надії та
впевненості у перемогу.
Слово людське вічне, повсякчас передує
всьому, що творить людина у світі. А це значить, що коли у нас є слово, перед
нами є майбутнє, є надія.
Не маємо право ставитися зневажливо
до рідної мови. Не маємо право сьогодні позбавити наших дітей вивчати рідну
мову, всебічно розвивати та поширювати у світі.
Рідне слово – різнобарвне, потужне, гучне і впевнене,
соковите та лагідне, мрійливе і закохане, нескорене, всепоглинаюче і всеохоплююче, мужнє і
мудре, проникаюче у найвіддаленіші куточки душі, те, яке зачаровує з першого знайомства.
Сьогодні ми святкують важливе державне свято – День Незалежності. Вільні, незламні, непереможні, господарі на своїй багатій та чарівній українській землі. Моя Україна – це безкраї степи та мальовничі гори, мамині колискові та калина в саду, тополя в маковому полі та родючі чорноземи. А ще Україна – це древній Київ, мудрі літописці, дзвін козацьких шабель, свист гайдамаків, заграви революцій, довгоочікувана незалежність, незламність міст та містечок, відчайдушність, сила й відвага захисників рідної землі від рашистської нечисті.
Цього року ми відзначаємо державне свято під звуки сирен та вибухи снарядів. 31 річниця незалежності України стане нагадуванням усьому світу, як дорого коштує людська свобода. У світі є лише одна країна, де дихається легко і вільно, сонечко світить яскравіше і розкішно цвіте бузок. Це земля моїх батьків, край мого дитинства, де завжди відчуваєш себе вдома. З Днем Незалежності, Україно! Сьогодні всі ми творимо історію під знаменням рідного прапору! Наближаймо перемогу там, де ми є. Слава захисникам рідної землі, світла пам’ять тим, хто віддав своє життя за твою незалежність! Лише вільні творять історію! Ти завжди будеш сувіренною, незалежною, вільною, моя Україно! Слава Україні! Слава Твоїм Героям!
Держави стоять не на
династії,
а на внутрішній єдності і силі народу.
Олена Теліга
Я
і держава. Я є частина держави. Держава-це ми! Мабуть, зараз, відчувши єдність
народу та держави, ми частіше стали
мислити такими категоріями. Єдність, свобода і незалежність – споконвічна
українська мрія. Основа державності, якої намагалися позбавити цю частину земель
всі її так звані сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу
набувала цілком ясні обриси. Прагнення до свободи та самостійності є
визначальною цінністю українців, що давала наснагу і сили залишатися собою в
часи бездержавності, що дає сьогодні
сили протистояти ворогу. Протистояти
відчайдушно, сміливо, мужньо кожному на своєму фронті: і на передовій,
і не
лише, т.б. там, де ти є, і тим, чим можеш допомогти своїй армії в їхньому поступу вперед до
перемоги. 28 липня Україна відзначає
День Української Державності, встановлений Указом Президента України з метою утвердження
понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає
часів заснування міста Києва та князювання
Володимира Великого.
Сьогодні на думку приходить «Заповіт борцям за
визволення» Володимира Винниченка, українського політичного і громадського діяча,
прозаїка, драматурга, художника, автора усіх делегацій, універсалів та
законодавчих проектів УНР. Він писав у далекому 1949 році: «Українська держава, українська державність
на Україні є. Її створив народ,
вся українська нація в процесі великого перевороту життя в "тюрмі
народів" — Росії. Без цієї творчости ніякі вожді, проводи, міністри не
могли б і одного камінчика в будівлі української державности покласти. А так
само через це і зруйнувати цю будівлю не так легко. А наскільки вона міцна,
показує той факт, що найбільші вороги її руські імперіалісти в усіх виглядах
(чи то так званої демократії, чи так званого комунізму) не мають сили (а тому й
сміливости) розвалити її. "Чому в так званому "Союзі Советських
Республік" нема якоїсь Рязанської, чи Тамбовської Республіки, а є
Українська? Тому, що створення Тамбовської чи Рязанської Держави викликало б
тільки здивування, нерозуміння, сміх, обурення. А існування Української держави
визнається за нормальне, природне явище,
яке має під собою всі необхідні для того передумови і підстави». Так,
українська державність має давню історію.
Історія
українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування
столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з
діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України
цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало
поштовх розвитку кириличної писемності. Давня Русь успішно долучилася до
загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції
продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька
держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка,
Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна
незалежна Україна.
Саме
на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у
День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української
Державності.
Єдність
і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Зберігаймо цей безцінний
скарб!
Ми
сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною
на своїй землі.
Нас
захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі
Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини.
Ми
маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує
Україну.
Разом
до перемоги над російськими окупантами! Миру усім нам, нехай береже Господь
нашу країну – Україну!
Слава
Україні! Героям слава!
ПІСНЯ
Живи,
Україно, живи для краси,
Для
сили, для правди, для волі!..
Шуми,
Україно, як рідні ліси,
Як
вітер в широкому полі.
До
суду тебе не скують ланцюги,
І
руки не скрутять ворожі:
Стоять
твої вірні сини навкруги
З
шаблями в руках на сторожі.
Стоять,
присягають тобі на шаблях
І
жити і вмерти з тобою,
І
прапори рідні в кривавих боях
Ніколи
не вкрити ганьбою!
Олександр
Олесь
