ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

 

#ДеньДержавностіКраматорськ

#МістоВільнихЛюдей

#ДержаваЦеМи

 

Держави стоять не на династії,

 а на внутрішній єдності і силі народу.
Олена Теліга

Я і держава. Я є частина держави. Держава-це ми! Мабуть, зараз, відчувши єдність народу та держави, ми частіше стали  мислити  такими категоріями.  Єдність, свобода і незалежність – споконвічна українська мрія. Основа державності, якої намагалися позбавити цю частину земель всі її так звані сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Прагнення до свободи та самостійності є визначальною цінністю українців, що давала наснагу і сили залишатися собою в часи бездержавності, що дає  сьогодні сили протистояти ворогу. Протистояти  відчайдушно, сміливо, мужньо кожному на своєму фронті: і на передовій, і  не  лише, т.б. там, де ти є, і тим, чим можеш допомогти  своїй армії в їхньому поступу вперед до перемоги. 28 липня Україна  відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та  князювання  Володимира Великого.

 Сьогодні на думку приходить «Заповіт борцям за визволення» Володимира Винниченка, українського політичного і громадського діяча, прозаїка, драматурга, художника, автора усіх делегацій, універсалів та законодавчих проектів УНР. Він писав у далекому 1949 році: «Українська держава, українська державність на Україні є. Її створив народ, вся українська нація в процесі великого перевороту життя в "тюрмі народів" — Росії. Без цієї творчости ніякі вожді, проводи, міністри не могли б і одного камінчика в будівлі української державности покласти. А так само через це і зруйнувати цю будівлю не так легко. А наскільки вона міцна, показує той факт, що найбільші вороги її руські імперіалісти в усіх виглядах (чи то так званої демократії, чи так званого комунізму) не мають сили (а тому й сміливости) розвалити її. "Чому в так званому "Союзі Советських Республік" нема якоїсь Рязанської, чи Тамбовської Республіки, а є Українська? Тому, що створення Тамбовської чи Рязанської Держави викликало б тільки здивування, нерозуміння, сміх, обурення. А існування Української держави визнається за нормальне, природне явище, яке має під собою всі необхідні для того передумови і підстави». Так, українська державність має давню історію.

Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство  як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна  Україна.

Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Зберігаймо цей безцінний скарб!

Ми сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною на своїй землі.

Нас захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини.

Ми маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує Україну.

Разом до перемоги над російськими окупантами! Миру усім нам, нехай береже Господь нашу країну – Україну!

Слава Україні! Героям слава!

 

ПІСНЯ

 

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

 

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

 

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

 

Олександр Олесь

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

 

Цього року багато важливих дат набули нових відтінків та смислів для українців. День захисту дітей — не виняток. Кожна поранена або загибла на цій війні дитина — горе не тільки для окремої сім'ї, але й для українського народу. Віримо в перемогу, знаємо, що скоро наші діти  будуть  жити   під мирним українським небом. Нехай усі діти будуть щасливими та здоровими.

Вірш  "Я мав народитися..", на жаль, автора не знаємо, проживає поезію гімназистка Лілія Пархомчук. Хай усі діти світу живуть.

ЩО ПОЧИТАТИ З МЕДІАГРАМОТНОСТІ?

 Вчені з Оксфордського університету дослідили, що найкращим засобом від турбот, тривожності і стресу є читання. Вони стверджують, що достатньо всього шести хвилин занурення з головою у читання, щоб отримати швидкий позитивний ефект на організм. 

Щоб обрати книгу, ви можете знайти найближчу книгарню, бібліотеку або ж завантажити електронне видання. З початком війни десятки українських видавництв відкрили безкоштовний доступ до електронних видань.

Наприклад, Yakaboo у своєму мобільному застосунку відкрила доступ до електронних та аудіокниг від п’ятдесяти видавництв. Для доступу до них завантажте застосунок із Play Market чи AppStore і зареєструйтеся. Ще понад 100 електронних книг «Видавництва Анетти Антоненко» можна придбати за 1 грн. - кошти від продажу підуть на потреби армії. 

Ми зібрали добірку книг, які допоможуть збагатити ваші знання з медіаграмотності, сприятимуть розвитку критичного мислення в дорослих та дітей. Збережіть добірку, щоб не загубити. 🧐

📚 Дмитро Кулеба «Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот» – це справжній посібник із захисту персональних даних, розвитку критичного мислення та протидії маніпуляціям в епоху масової інтернетизації та діджиталізації. Орієнтуючись на приклади з України, інших країн, автор проаналізував, як відбувається війна за реальність та виокремив п’ять правил, які допоможуть у ній перемогти. Книгу можна придбати за 1 грн. на сайті #книголав або читати безкоштовно у мобільному додатку Yakaboo;

📚 Пітер Померанцев «Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності» – ця книжка британського журналіста і письменника про найновіші виклики демократії, про величезну індустрію маніпулювання нашими думками, про інформаційні війни, ботів, тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії. Безкоштовно в додатку Yakaboo.

📚 Оксана Мороз «Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців» – ця книжка про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами. Ці віруси інфікують нас щодня. Вони – провідники для тисяч шкідливих тверджень. Вони вбивають свідомість і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Вони полюють не тільки на нас, а й на наступні покоління. Безкоштовно у додатку Yakaboo.

📚 Микола Давидюк «Як працює путінська пропаганда» – автор ділиться своїм досвідом опору медійній пропаганді, наводить приклади маніпуляції свідомістю людей, застерігає від того, аби не перетворитися на маріонетку гібридної війни. Безкоштовно у додатку Yakaboo.

📚 Георгій Почепцов. Книги: «Виртуальные войны. Фейки», «Войны новых технологий», «Пропаганда 2.0». Доктор філологічних наук, професор, автор 50 книг на тему інформаційних війн, пропаганди, теорії комунікації, інформаційних та комунікативних технологій. Його книги про пропаганду, яка є у будь-якому суспільстві у всі часи. Георгій Почепцов пише про те, як разом з інтернетом та соціальними медіа в наш світ прийшли віртуальні війни та фейки, які стали важливим фактором політики. Вони формують свідомість людей, що призводить до трансформації їх поведінки. Книги російською мовою доступні для безкоштовного читання у додатку Yakaboo.

📚 Вальорска М. Аґнєшка «Діпфейк та дезінформація» – видання Академії української преси про новітній вид розповсюдження маніпулятивного контенту, коли за допомогою штучного інтелекту досить швидко можна підробляти відео. Цю та інші книги на тему інфомедійної грамотності можна знайти у «Бібліотеці масової комунікації та медіаграмотносіт» на сайті АУП.

📚 «Довіряй, але перевіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві» – ця книга є результатом однойменного проєкту, у ній розглядаються теми цензури, пропаганди, свободи слова, фейкових новин, інформаційної війни, критичного аналізу медіаповідомлень тощо. Книга є у вільному доступі.

📚 Катя Сіль «Ніта. Ховайтесь, фейки світу» – книга з медіаграмотності для дітей віком 5-10 років від Міністерства культури та інформаційної політики України та Інституту книги, покликана не тільки розвивати критичне мислення у дитячої аудиторії, а й привернути увагу батьків до теми медіаосвіти.
 
📚 «Фабрика новин» – комікс від ГО Інтерньюз-Україна. Чи впливає недобросовісне медіавиробництво на життя суспільства? Мешканці міста, де фабрикою новин керує всемогутній містер Фейк, відчули це на собі. Чи вдасться їм повернути місто на шлях медіаграмотності та критичного мислення?  


Рекомендуємо також книги, які зможете знайти у бібліотеках. 👇

📔 Пітер Сінгер, Емерсон Брукінг «Війна лайків. Зброя в руках соціальних мереж» – від історії появи Всесвітньої павутини, смайликів, твітів та мемів автори розповідають про використання платформ соцмереж авторитаристами, революціонерами, силами оборони, терористами, Дональдом Трампом, Росією, Китаєм, США та багатьма іншими фігурантами онлайн-життя.

📔 Луї Стовелл «Життя онлайн. Як уберегтися від кібербулінгу, вірусів та інших халеп в інтернеті Чи знаєте ви, як почуватися захищеними в інтернеті?» – у виданні є низка практичних порад зі створення сторінок у соціальних мережах, правила поведінки з інформацією, приватними даними, взаємодії з користувачами й дотримання авторського права. Книжка стане в пригоді дітям, які активно починають користуватися інтернетом, а також їхнім батькам, котрі хочуть знати, як правильно пояснити дитині правила поведінки в мережі.

📔 Марина Кафтан «Історія брехні. Як ми обманюємося» – це книжка розповідає про різноманітні маніпуляції, фейки та махінації. Окрім того, книжка містить дієві інструменти, що стануть у пригоді як підліткам, так і дорослим. Читачі дізнаються, як безпечно користуватися соцмережами, дивитися відео на ютубі та перевіряти інформацію, яку споживають щодня з різних джерел.

Добірка літератури та цікавих джерел для учнів

 

Література на літо – традиційна рубрика для філологів. Гадаємо, її варто використовувати не лише для того, аби учні наперед ознайомилися з програмою наступного навчального року, а й для медіаграмотного розвитку дітей. І не тільки літературу. 

 Нагадуємо, що у минулих випусках ми зібрали для вас корисний перелік книг із розвитку критичного мислення та медіаграмотності.

Та окрім цієї добірки ми вирішили порадити ще низку джерел за різними категоріями. Ця література, відео та курси з саморозвитку допоможуть краще орієнтуватися в інформційному просторі та долати негативні впливи війни на психоемоційний стан дітей:

 Історія. Знання з історії – основа, яка допомагає не піддаватися на вигадки ворожої пропаганди та маніпуляції історичними фактами, це справжня медіаграмотна зброя:
 12 українських мультфільмів про козаків-переможців.
 «Мальована історія незалежності України» – Брати Капранови. 
  Всесвітня історія. Ларрі Ґонік. Українською мовою видано три книги про періоди від Великого вибуху до Ренесансу. Із серії «Наука в коміксах».

 Гумор. Долати наслідки стресу можна засобами комічного.
 На YouTube каналі Novator film є анімаційний серіал «Моя країна Україна», який розповідає про історію, наводить цікаві факти з географії та описує пригоди різних героїв.
 Оповідання для учнів віком 9+ «Окуляри і кролик-гном»
  Електронні книжки «Видавництва Старого Лева».

 Література та ресурси з думкою про майбутнє:
 Фентезі – один зі способів осмислення життя: подорожі в часі дають можливість відновити сили, відкритись новим ідеям, відволіктись від проблем у мріях про майбутній розвиток галактики. Наприклад, ця збірка для безкоштовного онлайн-читання містить твори про віртуальні світи, магію та супергероїв.   

 Курси або розвивальна література для здобуття різних навичок:
 Онлайн-курс із медіаграмотності Very Verified. Підійде для учнів середнього і старшого шкільного віку.
 Навчаймось вчитись: Потужні розумові інструменти для опанування складних предметів | Prometheus – український переклад онлайн-курсу про можливість дізнатись, як наш мозок використовує різні способи навчання та групує інформацію. 
 Мистецтво для початківців | Art4Kids – безкоштовний курс для знайомства з видатними художниками в історії мистецтва. Навчатися мистецтву ніколи не буває зарано або запізно.  

 Психологія. Людина, яка навчиться цінувати себе, зможе легко розпізнати маніпулятора. Є багато матеріалів для роботи педагогів із дитячою аудиторією. Пропонуємо літературу для самомотивації і саморозвитку наших учнів старших класів.
 «Як приборкати гнів». Саманта Сновден – 50 вправ, які допоможуть заспокоїтись і обрати найліпшу стратегію поведінки. 
 «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях». Марк Лівін та Ілля Полудьонний пишуть про те, що ми відчуваємо щодня і пояснюють, як сприймати свої емоції. 
 Кортні Макавінта, Андреа Вандер Плюм. «Повага. Як діяти, коли зазіхають на твої особисті кордони». Ця книга – помічник з упевненості в собі: у своєму тілі, ролі у стосунках, спілкуванні з однолітками й старшими.   
 Галина Шабшай, Юхим Шабшай. Стресостійкість. Яскравий комікс про стрес та прийоми його подолання. 

Звичайно, цей перелік рекомендацій не вичерпний, а орієнтовний. Сміливо експериментуйте та пропонуйте вашим учням цікаві ресурси для саморозвитку.

ІСТОРІЯ ТРЕТЯ. НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ або ПРО ТЕ, ЯК НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПРОЩАЛИСЯ З ГІМНАЗІЄЮ ОНЛАЙН

 

ІСТОРІЯ ТРЕТЯ. НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ або  ПРО ТЕ,  ЯК  НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ  ПРОЩАЛИСЯ З ГІМНАЗІЄЮ ОНЛАЙН

 Захопливий онлайн-урок — це той, що дає не інформацію, а досвід.

Кеті Мур

Історія третя  про навчання під час війни. Головне: якісна комунікація з учнями, відновлення рутин, висвітлення актуальних тем і психологічна підтримка. 

 Кінець навчального року —  це завжди не скільки складний, скільки напружений  період для школи, сповнений очікувань, хвилювань, радості, суму від розставання, сповнений передчуттям наближення канікул.  Цього року останній дзвоник пройде в умовах війни — онлайн. Ключове слово онлайн нас сьогодні не лякає, це майже звична для останніх років  подія. А от  під час війни — так.  Сьогоднішні випускники, мої учні  11 класу по той бік екрану— у всіх куточках України, у Польщі, Чехії, Німеччині, Франції, Естонії, Італії… На екрані  лише очі моїх дітей. Безмежна радість! Тепло! Усміхнені  обличчя, рідні голоси вселяють надію і тверду впевненість в тому, що у нас буде майбутнє. Моє серце  сповнене  вдячністю за можливість знову опинитися в  колі дітей, нехай і  на відстані тисячі кілометрів.

Зустрічі з учнями  – це повернення до життя. Відчуваю радість й заспокоєння від звичного, оптимізму та віри дітей, їхньої радості та відкритості.

Сьогодні згадуються  найпам’ятніші моменти нашого з ними гімназійного життя.

Час летить. Ніхто не  міг передбачити, що  віроломно нападе на нас ворог, що будемо змушені їхати з рідного дому, що будемо прощатися дистанційно. Але ми обов’язково переможемо та зустрінемося у стінах гімназії. Усе буде Україна!

   Пам’ятаю, наші уроки-дискусії, участь у конкурсах, бесіди на перервах, зйомки відеороликів на свята, пісні під гітару на уроках літератури,  круті відео з декламацією поезій..  Пам’ятаю отой останній урок літератури офлайн, коли співали «Два кольори..», а як презентували свої промови, як аплодували за чудове виконання віршів чи  доповідей… Ось діти  вже випускники. Настільки ж швидко пролетіли шкільні роки, попереду  —  невідомість. Проте боятися її не варто. У вас обов'язково в житті все складеться, треба лише докласти зусиль і сміливо долати труднощі.

Те, яким буде  ваше  життя, багато в чому залежить від рішень, які приймете  найближчим часом. Постарайтеся все обдумувати чітко  й  виважено, вірте  у  себе.

   Бажаю  перемог.  Але може статися так, що не все  спершу може вдатися. Не опускайте руки. Будь-яка неприємність  —   це не перешкода, а безцінний життєвий досвід, придбаний у пошуках рішення проблеми, виходу  із складної ситуації. А це означає, що випробовування даються  для того, щоб, долаючи кожне з них, ви  ставали  мудрішими  й  кращими.

         Хай на кожному етапі  життя буде правильний орієнтир на людей, з якими вам буде комфортно. Пам’ятайте, що слово —  це також зброя. Володійте ним. Удосконалюйте знання української мови  повсякчас. Дбайте про її чистоту. Успіхів і впевненості! Не буду бажати легкого життя без випробувань просто тому, що так не буває. Побажаю, щоб перший крок – вибір майбутньої професії, був  удалим. Нехай  цілі будуть досягнутими, плани – реалізованими, добрі надії – виправданими, а мрії – виконаними! Вірю, що ви неодмінно знайдеш своє покликання, своє місце в цьому житті, тому будьте сміливішими. Мрійте й дійте. Слухайте серце, «сродну» працю воно підкаже.

       Довго-довго ще буде супроводжувати мене відлуння тих емоцій, які переживаю зараз, під час останнього уроку з випускниками. Наостанок обмінюємося щирими побажаннями, ділимося яскравими спогадами про те, що вдалося, що запам’яталося, що непокоїло. Щемливі спогади. Діти вдячні мені, гімназії, кожному члену колективу, з якими довелося йти по Країні Знань.  

І ось вони, слова подяки від випускників 2022 року, учнів 11-б класу.

 Дмитро Собакарьов.

Ну ось і все. Я – випускник. Так швидко плине час, так швидко пройшли ці 11 років. Про школу в мене залишилися лише теплі та гарні спогади.

   Хочу подякувати всім, хто оточував мене ці роки. Однокласники та вчителі бачили мене майже кожен день.

   У першому класі мене зустріла моя перша вчителька – Козирєва Оксана Борисівна. Вона допомогла мені полюбити школу та навчання. Саме з неї почалася ця весела історія.

   Однокласники стали для мене більш, ніж друзями. Ми підтримували одне одного, весело проводили час, обговорювали майбутні плани.

   Викладачі допомогли мені визначитися з тим, чим я хочу займатися  в житті. Дякую моїй вчительці з української мови та літератури – Сезько Тетяні Анатоліївні. Її підтримка безцінна.

   Мій класний керівник– Кучеренко Ольга Юріївна – розуміла кожного. Її головною метою було те, щоб всім було комфортно. Негативу ніколи не було, ми не брали його до школи.

   Усі вчителі відіграли  велику роль в моєму житті. Я дуже вдячний всім.

   Я буду сумувати за цими веселими шкільними роками. Дитинство пройшло, тому потрібно йти в доросле життя. Дивлюся в майбутнє  з впевненістю, що усе буде добре. Готовий учитися й відбудовувати свою Україну.

Оля Колле.

 

Навчання у школі– це один із перших вагомих кроків, який робить дитина у своє власне доросле життя. Я, як і всі мої однокласники, стою на порозі зі словами прощання на вустах, адже це останні дні, останні миті мого перебування у етапі під назвою «Школа».

У хвилини, коли я розумію, що скоро завершиться навчання, я перебуваю водночас у почуттях смутку, а також свободи та радості від початку нового дорослого, самостійного періоду мого життя.

Проте свої слова зараз хочу присвятити не собі, а рідній школі. 

Гімназія  була тим місцем, де я та мої друзі дорослішали, вчилися комунікувати, отримували радість життя, турботу друзів та старшого покоління. Відчуваючи таку колосальну підтримку, я хочу подякувати усьому закладу. Кожній людині, яка створювала особливу атмосферу і затишок. Вдячна директорці, Щербак Вікторії Юріївні, нашим вчителям-наставникам: Ользі Юріївні, Ірині Іванівні, Тетяні Анатоліївні, Катерині Олександрівні, Людмилі Іванівні, Інні Геннадіївні, Світлані Вікторівні, Анастасії Романівні, Лілії Анатоліївні, Ользі Віталіївні, усім співробітникам, які забезпечували для нас тепло і чистоту. А також стінам, які оберігали нас, подвір'ю, що привітно зустрічало на першому та останньому дзвінках, навіть квітам, висаджених на клумбах, що в теплу погоду милували око.

Моя школа – то мій рідний дім знань та дружби, добрих намірів та поваги. Я впевнена– Ви вкладали в нас всю турботу, сили та віру, а ми в свою чергу взяли від Вас тільки найкраще.

Я хочу побажати Вам миру, терпіння, любові та нових зацікавлених учнів! Ми будемо вдячні Вам крізь роки.

Олеся Боклаг.

        Замість цієї листівки мала бути щира промова на останньому дзвонику. Замість рожевих сердець

повинні статися палкі обійми з усіма друзями та ніжний дотик рук педагогів. Але хто знає: раптом саме в Чехії мені покажуть, як зробити життя найдорожчих людей, поруч з якими я знайшла сенс існування, щасливішим.
      Кажучи чесно, впродовж поїздки за кордон, я майже не плакала, але безумна туга краяла серце зсередини при згадці того, як вперше перетнула поріг гімназії, як танцювала на заході, присвяченому Дню вчителя, як від третячків і до старшокласників малювали картини на міську виставку, читали вірші у вишиванках, вигадували способи привернення уваги хлопців і просто голосно реготали в їдальні. Не все  завжди ладилося легко, втім, ви були поруч. У передчутті того, що знов доведеться здобути той досвід адаптації у новій спільноті, прийняття чужих правил , живу зараз. Знаю, що так, як 5 років тому, вже не повториться ніколи…

       Хочу подякувати однокласникам, які загартували мій характер, які настроєм боротьби посилили мою конкурентоспроможність, які без насмішок прийняли моїх тарганів. Окреме спасибі Максиму за наші філософські бесіди : він щоразу розширював мій кругозір і допомагав подивитися на речі під іншим кутом.

Сердечне визнання праці й учителів, котрі продемонстрували, що старання дійсно цінуються, і розкрили творчий потенціал.

Тетяно Анатоліївно, дякую за збережені спогади про безтурботне дитинство ❤️❤️❤️ Спасибі й за сформовану твердість, вміння відстоювати власну думку та пробуджений інтерес до дослідження себе як особистості !

Вічного існування й процвітання нашій рідній гімназії !

       Любі однокласники! Бажаю вам, аби не боялися, не обслуговували власні страхи, аби гру номер 21 завершили переможцями, аби стали крейсерами, котрі проломлюють лід.

        Тут і зараз я не прощаюся, а лише вигукую: “Bis bald”, або “До зустрічі !”

Рита Ізюмська.

На жаль, сьогодні, як і попередні дні, не вдалося вийти онлайн на урок; але я все-одно хотіла б подякувати Вам, хоча б в письмовій формі. Ви безмежно добра та чуйна людина, яка надихає. Вдячна, що познайомилась з Вами і навіть за трохи більше: за Вашу материнську турботу. За патріотизм, який прищеплюєте дітям. За незламність духу навіть у найтяжчі часи, що є прикладом для багатьох. За відвертість і щиру посмішку. За Вашу мудрість. Продовжуйте надихати і зрощувати в дітях зерна доброти. Безмежно вдячна Вам, Тетяно Анатоліївно!

Лілія Пархомчук.

з чого почати...

Нещодавно заходила до книжкової лавки. Розглядала цікаві варіанти щоденників і лише за деякий час зрозуміла: а мені він більше не потрібен, і звичного 1го вересня більше не буде.

Я безмежно щаслива, що останні шкільні роки я провела у гімназії(це моя 6та школа). Хоча за два тижні до початку навчання

2019 го зі сльозами переводилася з 6-ї школи. Я просто не знала, що мене очікувало)) ☺️

Надзвичайні 30 людей  —   кожен! з вас чомусь навчив мене!

Надзвичайні вчителі - назавжди зі мною влучні вирази Ольги Юріївни; щирість Ірини Іванівни; гумор Олександрова; мудрість, повага, ставлення Тетяни Анатоліївни до КОЖНОГО учня.

Не кожен може стати вчителем!! Так, ви можете вивчитися та працювати у цій сфері. АЛЕ вчителем за покликанням не стають, ним народжуються. ❤️🙏

 

Я дійсно не уявляла свій випускний. 💔

Не бачила себе на лінійці, не бачила себе у сукні. Я не вірила, що він відбудеться. Так відчувала у мирний! час. Так і сталося... Сьогодні не лунає останній дзвінок.

 

Нехай кожен на своєму місці буде відповідальним, чесним. Аби будувати майбутнє УКРАЇНИ. 🇺🇦

Нам доведеться співіснувати, взаємодіяти з радянським поколінням; з молоддю, яка виросла у ДНР/ЛНР...

Наше завдання знати історію, бути освідченими, апелювати аргументами, фактами.

Бажаю нам улюбленої справи, щирої любові, безсумнівного щастя...і гуляти вуличками СВОГО МІСТА. 😉💙💛

 

Наш шлях не завершено! За нами майбутнє. 🙏

 

і на останок: ДЯКУЮ тобі, БОЖЕ, що я не москаль!!

🤍

Дякую Тобі Боже, що я не москаль,

Та спасибі за те, що люблю́ Україну,

І що перед сном я, як зазвичай,

Кожен вечір молю́сь за країну.

Дякую Тобі Боже, що я не москаль

І що в серці моє́му живе Україна.

Спасибі Тобі за красивий мій край

І за мову мою́ солов’їнну.

Дякую Тобі Боже, що я українець

І що народи́всь на святій цій землі.

За гори спасибі, за море і ріки,

За поле, луги, і чарівні пісні.

За вишиванку я дякую щиро.

Спасибі за борщ й пампушки на столі.

За те, що ми прагнем завжди́ жити з миром

І всі задля цього прожене́м москалів.

Влада Тіщенко

Сьогодні, по-справжньому святковий день наповнений хвилюванням і легким смутком.   Святкова радість нагадує нам про те, що настав час, щоб сказати до побачення  школі та нашим дорогим вчителям.  За останні шкільні роки, ви стали не просто хорошими наставниками для нас, але і частиною нашого життя, і, що більш важливо, стали одним з найважливіших місць в наших серцях.

  Згадую минулі  роки, і розумію, що ви завжди будете залишатися в моїй пам'яті, як теплий і трепетний спогад про школу, який наповнює душу від радості при кожній зустрічі з вами ,  Дякую за вашу велику роботу по неймовірній доброті і великого терпіння.

Любі і дорогі мої однокласники!  Бажаю всім гладких доріг та попутного вітру!  Нехай у вашому  житті буде багато добра, навіть якщо на серці завжди буде любов, а поруч друзі, які підтримують і допомагають!  Нехай усі ваші заповітні мрії здійсняться найкращим чином, а ви силою духу, мужністю та терпінням переможете усі негаразди та подолаєте усі перешкоди. Я дуже вас люблю!

Донецька Софія.

Так швидко пролетіли ці роки. Майже не віриться, що на цьому етапі  я починаю робити свої перші кроки у доросле життя.

   Впевнено можу сказати, що завдяки моїм вчителям та однокласникам я стала гарною людиною. Я змінила багато шкіл, але мені найбільше сподобалась наша Краматорська українська гімназія. А саме ставлення вчителів до учнів. Я вдячна всім тим, хто супроводжував  мене 3 роки у навчальному процесі.

Я буду дуже сумувати за однокласниками. Вони дуже добрі та щирі, завжди приходили на допомогу та просто буди справжніми друзями.

Я буду з нетерпінням чекати зустрічі з ними, а також з вчителями. Любі вчителі, Ви подарували мені знання та підтримку, яких я дуже потребувала!

Марія Вовкодав.

Тетяно Анатоліївно, доброго вечора! Можливість вийти на зв'язок з'явилась тільки зараз, і мені дуже шкода, що нашу останню онлайн-конференцію я пропустила. Досі складно повірити у те, що вона була справді останню.

Долучуся хоча б до слів подяки.

Я дуже вдячна вам за вашу наполегливу працю, за доброту і за науку. Не за книжкову науку, а за життєву, бо думаю, що життєва наука–найважливіша. Хочу сказати «дякую» за диспути, де ми вчились доводити свою думку, за проекти, де ми тренувалися виступати перед аудиторією, за виразні читання, де ми практикували емоційне мовлення, за творчі роботи, де ми мали можливість демонструвати власні таланти, за цікаві теми для творів, котрі стимулювали до роздумів та побудови власної позиції на складні суспільні, життєві, моральні проблеми.. Словом, я вдячна вам за те, що ви бачили в кожному з нас особистість. Коли хтось цінує твою думку, отримуєш стимул ту думку мати. Я справді вдячна вам за вміння так організувати урок, щоб відповідь учня на питання вчителя з сухої формальності перетворилась на справжні, живі міркування, де знаходили відображення і особистий досвід, і особливості характеру. Для мене це було дуже важливо.

Дякую також за конструктивну критику, за корисні поради, за кулічі на Пасху, за терпимість і людяність.. Ви підтримували нас увесь час, давали мотивацію працювати над собою, працювати на результат, працювати для себе. Дякую.

Щоб висловити, як пощастило мені навчатися саме в гімназії і саме в 11Б класі, не вистачить розмірів СМС. Тому, я сказала саме те, що хотіла б сказати саме вам. Щоб ви знали, що старалися не дарма. Хоча ви, напевно, і так знаєте.

Я б дуже хотіла висловити подяку наживо , обняти, подарувати квіти.  Переконана, що ми ще зустрінемось офлайн усі разом, можливо, навіть відсвяткуємо. Сподіваюсь, що дуже скоро..))

 

Сьогодні нашу гімназійну родину розкидано по різним куточкам світу, але я відчуваю, що ми всі єдині, як ніколи. Не лише між собою, а й з усіма іншими громадянами України, яких можливо навіть не знаємо особисто. Тому, якщо в якусь хвилинку Ви почуватиметесь самотньо, знайдіть вогник, який палає в душі кожного українця. Він обов‘язково сповнить вас силою рухатись далі, лише до перемоги і розквіту. Саме це полум‘я тримає в собі ту єдність, волю і силу, які є у кожного. Де б ви не були, пам’ятайте, що найтемніша ніч завжди перед світанком. Тримаймо стрій. Усе буде Україна!

                                  А  далі  за покликанням  

 Історія заключна про війну , поезію та віру

 https://youtu.be/CdK91uTpQ2E