ПАМ'ЯТАЄМО.ЄДНАЙМОСЯ.ПЕРЕМОЖЕМО !

 

26 листопада Україна і світ вшанують пам’ять жертв Голодомору-геноциду  1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У нинішній війні росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині країна-агресор намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом  – долучитися до акції «Запали свічку», засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися. Горить свіча на підвіконні, горить свіча в пам'яті, не згасає вогник надії на щасливу долю нашого багатостраждального народу й перемогу над усесвітнім злом! Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.

21 ЛИСТОПАДА- ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

 

Сьогодні День Гідності та Свободи . Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Україна - це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - наш Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-го року, Революція Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Сьогодні ми відчуваємо дотичність до цих сторінок нашої історії,  згадуємо тих, хто віддав своє життя за Свободу. Пишаємося кожним та кожною, хто  сьогодні боронить свободу та гідно захищає, відстоює кожний клаптик рідної землі. Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з шаною зберігати і захищати цей безцінний скарб! Слава кожному, хто стоїть на варті Гідності та Свободи!

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ Й МОВИ

 

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Олесь Гончар 

        День української писемності та мови! Ще одна нагода нагадати кожному із нас про важливість вивчення рідної мови, про мудрість та силу, яка криється у кожному слові. Мова – це душа нації, яка постійно росте і збагачується. Українською мова – це мова Івана Франка, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стуса й ще багатьох інших велетнів нашої культури. Нашу мову цькували, принижували, забороняли, однак вона, як маленький  росточок, потужно проривала найтвердіші асфальти цих заборон.

Плекаймо нашу українську, очищаймо її від згубних суржиків й гордімось, що ми розмовляємо саме нею!

          День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За християнським календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна українська мова. Пишаюся, що маю змогу розмовляти рідною мовою.

         Час довів, що мова — це зброя. У котре переконуюсь, яку магічну силу має СЛОВО. А особливо, якщо це Слово Кобзаря. Його  пророчі  твори сьогодні  мають гострий запит в українському суспільстві. Варто хоча б згадати  рядки з поеми «Кавказ»: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!» Навіть зараз, через більше, ніж 200 років, під час війни, слова Шевченка не втратили своєї актуальності.

        Чому деякі твори, навіть якщо й стають популярними свого часу, швидко забуваються і поступово зникають у часі, тоді як інші поезії живуть у віках і пам’яті людей? Переконана, життя поезії залежить від того, наскільки глибокою є думка, висловлена в творі, наскільки імовірними є почуття, які  викликають  слова.

       Як багато воно важить? Слово радісне і сумне, слова підтримки та докору, віри у сили свого народу, надії та впевненості у перемогу.

      Слово людське вічне, повсякчас передує всьому, що творить людина у світі. А це значить, що коли у нас є слово, перед нами є майбутнє, є надія.

     Не маємо право ставитися зневажливо до рідної мови. Не маємо право сьогодні позбавити наших дітей вивчати рідну мову, всебічно розвивати та поширювати у світі.

   Рідне слово  – різнобарвне, потужне, гучне і впевнене, соковите та лагідне, мрійливе і закохане, нескорене, всепоглинаюче і  всеохоплююче, мужнє  і  мудре, проникаюче у найвіддаленіші куточки душі, те, яке  зачаровує з першого знайомства.

          

 https://drive.google.com/file/d/19Z_QRR7byoRzXnms81EvyajZh8369XxM/view?usp=sharing