Носити не можна відмовитися: розставляємо акценти у питанні шкільної форми

Поговоримо про шкільну форму.

Журнал «На Урок»

https://naurok.com.ua

Днями Президентом України було підписано указ про визнання таким, що втратив чинність, указу від 1996 року «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти». Це означає, що тепер ніхто точно не має права змусити батьків одягати своїх дітей у форму.

Цей указ давно був приводом для чвар між батьками та деякими шкільними адміністраціями. У квітні на сайті Електронних петицій навіть було розпочато збір підписів (уже вкотре!) за скасування обов’язкового носіння форми. І хоча необхідної кількості голосів набрано не було, але указ все одно скасували.

Утім, у МОН давно говорили про те, що змушувати дітей вдягатися у форму ніхто не може, все має бути добровільно. І навіть якщо пункт про дрес-код є у статуті школи, адміністрація перш за все має порадитися з батьками. Та проблема, попри заяви МОН, все одно нікуди не зникала. Та чи зникне і зараз? Давайте і ми спробуємо розглянути всі аргументи сторін та розібратися у цьому складному питанні: шкільна форма потрібна чи ні?

1. Шкільна форма закриє питання дискримінації

Так. Задум був цілком справедливий: однаковий одяг не давав би змоги матеріально виділитися, а учнів планували забезпечити недорогою шкільною формою (соціально незахищені категорії населення мали взагалі отримати її безкоштовно). Зараз батькам доводиться купувати форму самостійно, подеколи обмежується лише традиційним «білий верх – чорний низ», але все одно всі діти у школі вдягнуті приблизно однаково. І от уже ніхто не має змоги похвалитися модним брендом. 

Ні. Швидко виявилося, що форма – недешеве задоволення, а її купівля добряче вдарить по сімейному бюджету. Більше того, інколи батьків змушували купувати форму в певних підрядників та ще й за завищеними цінами. І далеко не завжди одяг був якісним. І тут проблема «матеріального виділення» стала як ніколи гостро: якщо більшість батьків вирішувала придбати дорогу форму, менш забезпечених людей ніхто не слухав. Тож їм залишалося або підкоритися рішенню більшості, або піти проти, наражаючися на конфлікт і з іншими батьками, і зі шкільною адміністрацією. Дуже багато історій про це є у групі «Батьки SOS».

2. Шкільна форма незручна

Так. Джинси – дуже зручний одяг (якщо вони правильно підібрані, звісно), і з цим дуже важко сперечатися. І брюки або спідниці (принаймні ті, які пропонуються до більшості форм), просто не здатні з ними конкурувати. Діти дуже активні та непосидючі, це й не дивно, адже навкруги стільки нового та цікавого! Тому дійсно, суворий дрес-код тут недоречний.

Ні. Форма може бути зручною, це доводить досвід інших країн. Тільки необхідно серйозно підійти до проблеми та розробити відповідні фасони. Або ж узяти приклад з Ізраїлю, де діти ходять у футболках та шортах, чи Китаю, де учні носять спортивні костюми. Але тут ще треба працювати з уявленнями багатьох людей про те, що шкільна форма, це лише брюки/спідниці/сорочки/блузки тощо.

3. Шкільна форма не дає проявити індивідуальність

Так. Форма всіх зрівнює – з цим погодяться і її прихильники, і противники. А коли всі рівні, то чому заздрити? Але тут ми підходимо до іншого питання: якщо всі рівні, чого прагнути? Якщо ми хочемо виховати креативну та сильну особистість, то не варто починати з обмежень, навпаки, необхідно дати свободу дій. І можливість обирати будь-який одяг у цьому випадку відіграє величезну роль.

Ні. Проявити свою індивідуальність через одяг дуже просто, але цього недостатньо для того, аби стати креативною особистістю. Креатив потрібно виховувати та розвивати, і в учителів є для цього дієві навчальні інструменти. І одяг тут не має великого значення. 

4. Шкільна форма дисциплінує

Так. Дрес-код завжди накладає відбиток на особистість. Якщо ти одягаєшся певним чином, то і поводиш себе відповідно. Це правило дійсно працює, хоча не завжди і не з усіма.

Ні. Вважається, що вдягнені певним чином діти будуть більш дисциплінованими та охоче дотримуватися правил та стандартів. Але чи так це насправді? Чи захочуть діти менше бігати та пустувати, якщо вдягнути їх у діловий костюм? Давайте відверто: навряд. Бо такий вік. І це нормально.

5. Шкільна форма – ознака престижу

Так. У багатьох країнах світу це дійсно так. Є школи, навчання в яких вважається престижним, наприклад, Eton College. Такі школи мають довгу славетну історію і діти дуже пишаються тим, що навчаються тут, а отже із гордістю носять шкільну форму.

Ні. Чи багато в нашій країні шкіл з такою історією? Відповідь на це питання ми всі знаємо і сподіваємося, що таких шкіл буде дедалі більше. А поки що зауважимо, що у багатьох відомих школах світу учням будуть раді незалежно від того, що вони одягнуть. 

Зверніть увагу: відміна указу не означає, що дітям, які з задоволенням носили шкільну форму, доведеться із нею розпрощатися. Це говорить лише про те, що носити її не обов'язково. А як у ваших школах ставляться до питання учнівського одягу? Давайте разом розберемося, що краще!

СВЯТО ТАЛАНТУ. ІНТЕЛЕКТУ. ТВОРЧОСТІ.

Предметні олімпіади — це особливе випробування, яке не просто тестує знання учнів, а й гартує їхню зібраність та самостійність, лідерські якості. Змагання, виступи, конференції, творчі конкурси, олімпіади, захист наукових робіт!!! Скільки сил та праці? Перемога  окрилює. Поразка дає можливість переосмислити підходи до підготовки, загартовує, дає поштовх рухатися уперед.

Скільки поразок було на шляху до перемог? Скільки годин, тижнів, місяців та років наполегливої праці дітей та їх наставників криється за лаштунками  довгоочікуваниого рузультату? Кожною перемогою учнів Краматорської української гімназії, якими поповнюється  гімназійна скарбничка кожного року, пишаємося.

12 червня 2019 року відбулася церемонія нагородження переможців ІV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з навчальних предметів,  ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН, творчих конкурсів за підтримки Міністерства культури України та їх наставників. Переможців прийшли привітати почесні гості: Куць О.І., голова Донецької облдержадміністрації,Стокоз І.С.,заступник голови ОДА, Сідашева Т. В., в.о. директора департаменту освіти і науки.

Куць О.І. звернувся до присутніх зі словами подяки та побажаннями натхнення та наснаги до нових звершень, вручив переможцям цінні подарунки.

 Хочу нагадати, що у  2018-2019 навчальному році 916 учнів на рівні області взяли участь у предметних олімпіадах. На всеукраїнському рівні 42 учні з Донеччини отримали призові місця: 4 здобули диплом першого ступеня, 9 - другого і 29 - третього ступеня.

З гордістю хочеться зазначити, що серед  4-х учнів Донеччини, які здобули перемогу першого ступеню є учениця Краматорської української гімназії Боклаг Олеся,яка посіла І м. на  всеукраїнському рівні предметної олімпіади з української мови та літератури.(наставник Сезько Т.А.)

Олесі була надана честь виступати перед святковим зібранням. Гімназистка звернулася до присутніх зі словами:

Вельмишановна громадо.

    Дякую долі, що дала мені змогу сьогодні стояти перед Вами. І це завдяки наполегливій праці дружної команди педагогів-наставників, великій любові до українського слова, бажання піднести його на найвищий рівень, перемозі на Всеукраїнській предметній олімпіаді з української мови та літератури.

      Я, учениця 8 класу Краматорської української гімназії, представляла у складі команди рідну Донеччину на рівні України та мала змогу довести, що Донеччина — це Україна, що на моїй рідній землі шанують українську мову, розвивають її, говорять нею. Незабутні враження від подорожі до м. Кропивницького, де  цього року відбувався всеукраїнський етап  предметної олімпіади. Нові враження, нові знайомства, нові обрії відкрито.

     Я — щаслива дитина, бо маю дружну родину, змогу навчатися в одному з найкращих закладів Донецької області, маю гарних наставників. Тішуся з того, що мій учитель для мене не лише джерело знань, а помічник, друг, який супроводжує у процесі пізнання й досліджує світ разом зі мною.

    Народна мудрість стверджує: скільки знаєш мов, стільки разів ти людина. Але я впевнена, що без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу, його історії та культури. З гідністю й шаною усвідомлюю велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.

      На думку спадають слова Марії Склодовської-Кюрі: «Важливо вірити, що талант нам дається не просто так – і що за будь-яку ціну його потрібно для чогось використовувати». Тож буду використовувати свої знання та сили  на славу рідного міста, Донеччини, України. Бажаю всім присутнім утверджувати рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців!

     Тож свято «Таланту, інтелекту, творчості» добігло кінця. А перед гімназистами та їх наставниками  відкрито нові вершини, які ще треба підкорити.

УРА, КАНІКУЛИ!?!??

Шановні відвідувачі сайту! Вітаю усіх з початком літа. Думаю, що переважна більшість Вас - мої колеги, а тому вітаю Вас із початком літніх канікул.

Канікули! Слово, яке без заперечення викликає почуття радості та нестримного щастя. Хтось вже мріє про море. Хтось із Вас залишиться вдома і проведе  прекрасно час. У будь-якому випадку у нас усе літо попереду, щоб здійснити все мрії та задуми. Тож бажаю  Вам мирного, теплого літа, сонячної погоди, холодного морозива, бронзової засмаги та незабутніх вражень!

ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ «ВИВЧАЙ ТА РОЗРІЗНЯЙ»

Нагадаю, що проект «Вивчай та розрізняй» (Learn to Discern) реалізує Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) у партнерстві з Академією української преси та StopFake. Його активно підтримує Міносвіти, а фінансують посольства США та Великої Британії. 

У Краматорській українській гімназії реалізує завдання проекту  учитель української мови та літератури, історії та мистецтва  серед учнів  8-9-х класів.

Ключовим під час уроків з української мови та літератури стала робота з текстами: тренувалося вміння розрізняти стиль, аналізувати тези, визначати лінгвістичні маніпуляції.  Коли  вивчали  обкладинки книг різних видань , то сконцентрувалися  на візуальному контенті: як тут автори можуть маніпулювати емоціями, змінюючи ракурси висвітлення подій, як змінюючи  картинку  можна привернути увагу до тієї чи іншої проблеми, яку зображено у тексті.

Надані матеріали організаторами проекту, розробки уроків, вправи дали можливість нам самим розробляти власні уроки, вплітати у канву уроку матеріал, який дає змогу критично переосмислювати навчальний матеріал, робити висновки, відрізняти неправдиву інформацію від правди.

Використання сучасного медійного контексту та контенту дозволяє інакше подивитися на традиційні теми. Участь у проекті показала, що уроки стали жвавішими, сучасними, ефективнішими. А результат, думаю, не забариться. Якщо учні стануть  більш критично ставитися до того потоку інформації, що отримують сьогодні з різних  джерел, будуть медіаграмотними, то ми закладемо підвалини до мислячого суспільства, за яким майбутнє.

 Опрацювуємо у групах  матеріали на уроці української мови.

 Учимося розумінню, що таке маніпуляція і як її розпізнати, що таке емоційне сприйняття інформації і як його трансформувати в критичний аналіз.

Розрізняємо, що таке факт, судження.

Розуміємо важливість дотримання фактів під час спілкування.