Результати опитування в рамках спільної програми.

Сьогодні – 23 листопада 2016 року – оприлюднено проміжний звіт за результатами опитування в рамках спільної ініціативи руху EdCamp в Україні і Міністерства освіти і науки України з дебюрократизації шкільної діяльності «Діти і папери: як досягти балансу у школі?», http://mon.edcamp.org .ua.

На момент закінчення в опитуванні взяли участь 6 399 учителів і учительок та 2 282 адміністратори й адміністраторки освіти. І ось 5 цікавих фактів з проміжного звіту:

·        учительство, у середньому, працює 66 годин на тиждень (з яких на ведення документації йде 7), а адміністрація – 76 (із них на «папери» витрачається 12 годин); 

·        кількість справ, яку, в середньому налічує номенклатура сучасної української школи – 72. І, на думку опитаних, майже половина з них – 34 – є зайвими; 

·        70% опитаних педагогів підтримали скасування без додаткового доопрацювання «Обліку дітей шкільного віку за територією обслуговування навчального закладу»; 62% осіб з адміністрацій підтримали таку ж процедуру з «Планами та звітами з проведення виховних та предметних заходів»; 

·        старшим за 50 років освітянам притаманна більша віра у силу владної вертикалі, молоді ж освітяни значно більше вірять у місцеві, обласні органи влади і шкільні адміністрації як у реальних агентів змін з розвантаження; 

·        для друку всієї необхідної документації в школах України за рік витрачається понад 60 мільйонів гривень. 

     Скільки ж дерев потрібно, щоб забезпечити документообіг у всіх школах України? На що педагоги хочуть витрачати вільний час? Які рішення пропонують педагоги та адміністратори освіти щодо кожного конкретного документу?

Знайти відповіді на ці та інші запитання, дізнатися більше про результати опитування «Діти і папери» можна за посиланням на проміжний звіт http://bit.ly/childrenand papers.

Узяти участь у публічному обговоренні результатів опитування можна 

до 1 грудня 2016 року на Онлайн-толоці EdCamp Ukraine за посиланням http://aka.ms/edcam pukraine. 

Будь ласка, знайомтеся з результатами опитування та долучайтеся до обговорення - зараз унікальна можливість, коли все у наших руках!

Текст диктанту національної єдності. Перевірмо себе.

Текст диктанту національної єдності.  Перевірмо себе.

     Коли й де виник диктант як спосіб перевірки грамотності, навряд чи скажеш напевне, але відомо, що саме слово «диктант» походить з латини. Це слово-чужинець має чимало родичів у нашій мові: диктувати й диктор, диктат і навіть диктатор.

      Наш диктант, однак, нічого спільного, крім етимології, не має ні з диктатом, ні з диктаторами: ця акція, що відбувається в День української писемності та мови вже вшістнадцяте, добровільна.

          До речі, теле- й радіодиктанти пишуть французи, і поляки, і китайці… Та український диктант особливий, по-святковому врочистий. Щороку дев’ятого листопада, уважно прислухаючись до голосу Українського радіо, пишуть диктант люди різного соціального статусу й віку.

         І хоч раніше текст писали пером, останнє півстоліття – кульковою ручкою, а згодом, кажуть, можна буде набирати його на комп’ютері, диктант усе одно єднатиме нас!

ТЕКСТ РАДІОДИКТАНТУ

Україна на зламі тисячоліть

       За легендою, апостол Андрій Первозваний на одному з пагорбів, де нині Андріївська церква, напророчив: “На горах цих возсіяє благодать Божа, буде город великий і воздвигне Бог багато церков”. Передбачення збулося: на високому дніпровському березі народився золотоверхий Київ.

       Минали роки – слава про Київську Русь гриміла на весь світ, адже на зламі першого тисячоліття тут бурхливо розвивалися торгівля, право, освіта, культура. Королівським дворам Європи було за честь поріднитися з володарями Києва. Промовистим є такий факт: Анна, високоосвічена дочка Ярослава Мудрого, ставши королевою Франції, підписувала державні акти своїм ім’ям, тоді як її чоловік, король Генрик Перший, ставив усього-на-всього хрестик.

       Наша історія славна ще й звитяжними боями: упродовж століть відчайдушні козаки захищали Україну й усю Європу від дикої орди. Прикро, що на зламі другого тисячоліття нам, українцям, ціною життя найкращих синів доводиться боронити від східних сусідів свій європейський вибір. Сьогодні ми по-особливому розуміємо Шевченкову настанову любити Україну “во врем’я люте” і знаємо, що вистоїмо, бо за нами правда й славна історія.