ВІТАЮ З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ

ШАНОВНІ КОЛЕГИ, ДРУЗІ, ЛЮБІ ДІТИ! 

ВІТАЮ З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ!

МИРУ, ЗЛАГОДИ, ДОБРА, ТЕПЛОТИ У СТОСУНКАХ, НАПОЛЕГЛИВОСТІ, 

ВІРИ У КРАЩЕ!

ДІЙТЕ І ВАШІ ЗАПОВІТНІ МРІЇ ОБОВ'ЯЗКОВО ЗДІЙСНЯТЬСЯ! 

БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ.

МРІЙТЕ, НАДИХАЙТЕСЬ, МИСЛІТЬ, ДІЙТЕ.НЕХАЙ ДЕНЬ БУДЕ МИРНИМ ТА ЩАСЛИВИМ

ВІТАЮ З ДНЕМ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Щорічно 19 грудня відзначається День святого Миколая. Саме з нього і починаються новорічні свята. Діти вірять, що потрібно весь рік добре себе поводити, щоб знайти вранці під подушкою омріяний подарунок. Крім того, це  улюблене свято не тільки для дітей, але і для всієї сім'ї в цілому, адже так приємно бачити щасливе обличчя дитини з самого ранку. 

Тож, чим більше добрих справ ви зробите в День Святого Миколая, тим більше здоров'я вам подарує Чудотворець.Зі святом!

РЕЗУЛЬТАТИ ІІІ (ОБЛАСНОГО) ЕТАПУ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМ.П.ЯЦИКА

І знову  Краматорська українська гімназія  гостинно зустрічає учасників конкурсу знавців української мови та почесних гостей.

16 грудня 2018 року  на базі нашого навчального закладу було проведено ІІІ (обласний) етап Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

Із вітальним словом до переможців ІІ етапу звернулися Остап Бодик, в.о. ректора Донецького облІППО, кандидат філологічних наук; Тетяна Байдаченко, завідувач відділу української мови та літератури Донецького облІППО, заслужений учитель України; Наталія Капінус, завідувач відділу початкової освіти Донецького облІППО; Надія Швидка, доцент кафедри української мови та літератури ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», кандидат філологічних наук; Вікторія Щербак, директор Краматорської української гімназії.  Усі висловили сподівання на високі досягнення, нові перемоги, на те, що учасники збагачуватимуть українську мови, гідно презентуватимуть її у світі та передадуть у спадок своїм дітям.

Надихнути школярів і студентів на виконання конкурсних завдань допомогли й пісенні та танцювальні номери, підготовлені учнями Краматорської української гімназії.

Традиційно учасники складали власні висловлення: твір-опис калини за репродукцією картини (5 клас), лист до зими (6 клас), інформаційне повідомлення для шкільної газети «Омріяна подорож», твори-роздуми «Значення словників у здобутті освіти» (8 клас), «Про що мріє цифрове покоління українських школярів?» (9 клас), «Хай живе неоднаковість, слава відмінностям!» (10 клас), «Почуття подяки – це не тільки найбільша чеснота, але й мати всіх інших чеснот» (11 клас). Конкурсанти також виконували завдання «Мовного калейдоскопа» з різних розділів мовознавства, редагували словосполучення та речення.

Усі учасники  є переможцями не лише тому, що гідно подолали попередні етапи, а й тому, що  вивчають, люблять та спілкуються  українською.

РЕЗУЛЬТАТИ УЧАСТІ ГІМНАЗИСТІВ У 

ІІІ (ОБЛАСНОМУ) ЕТАПІ КОНКУРСУ

БИЛИМ ОЛЕКСАНДРА ( 6 кл.)   -     І М.
БОКЛАГ ОЛЕСЯ (8 кл.)   -                  І М.
ФІЛЬЧАКОВ ДЕНИС (10 кл.)-           ІІ М.
РЄЄК ЄВГЕНІЙ (11 кл.)-                     І М.

Учителі-наставники:
 МІЩЕНКО НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

 СЕЗЬКО ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

 ЯКУШЕНКО ГАЛИНА ЛЕОНІДІВНА

 САВЧУК ІРИНА ГРИГОРІВНА

ПЕРЕМОГА ГІМНАЗИСТІВ У ІІІ (ОБЛАСНОМУ ) ЕТАПІ ІХ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2018-2019 н.р.

Кілька століть українська нація намагається осмислити феномен появи національного Пророка, зрозуміти глибинні джерела його творчості, долучитися до життєдайних сил його художнього слова. Його твори і дотепер надихають і змушують задуматися над проблемами духовного об’єднання, готовності виборювати свою свободу, осмислення історичного досвіду України як держави.

Проведення Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка сприяє  піднесенню престижу української мови і літератури у молодого покоління, підвищенню рівня загальної мовної культури, вихованню в його учасників почуття гордості за свій народ, любові до рідного краю: вшанування Великого Кобзаря, поета світового рівня – Тараса Григоровича Шевченка. Щорічно в Конкурсі беруть участь учні та студенти з числа українців з 20 держав світу. Масовість Конкурсу та активність молоді є показником творчої обдарованості українських дітей.

Традиційно уже багато років поспіль  усі етапи конкурсу проходять на базі Краматорської української гімназії. Урочистості та конкурс проходять у  теплій, творчій атмосфері. Цього року гімназисти у загальну копілку принесли чотири перемоги за результатами участі у ІІІ етапі. Тож вітаємо переможців та їх наставників:

БИЛИМ ОЛЕКСАНДРУ, ученицю 6 класу та її учителя МІЩЕНКО НАТАЛІЮ АНАТОЛІЇВНУ

КАВРАТКУ АНДРІЯ, учня 7 класу, САЄНКО СОФІЮ, ученицю 9 класу та її наставника САВЧУК ІРИНУ ГРИГОРІВНУ

БОКЛАГ ОЛЕСЮ, ученицю 8 класу та СЕЗЬКО ТЕТЯНУ АНАТОЛІЇВНУ

Бажаємо переможцям конкурсу та усім, хто любить, цінує та вивчає рідну мову натхнення, нових творчих успіхів, перемог і незабутніх вражень!

РЕЗУЛЬТАТИ УЧАСТІ У КОНКУРСІ МАЛЮНКІВ "ПОЛІЦІЯ У ДІЇ" У М.КРАМАТОРСЬКУ

 ПЕРЕМОГА УЧЕНИЦЬ КРАМАТОРСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ

7 грудня 2018 р. в батальйоні патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ пройшла урочиста церемонія  нагородження переможців  конкурсу малюнків «ПОЛІЦІЯ У ДІЇ». Серед переможців, а їх визначали у трьох  вікових категоріях, по 6 учнів шкіл м.Краматорська та м. Слов’нська, учениці Краматорської української гімназії  Сезько Олександра та Саченко Поліна, учениці 1(5)-а,б класів відповідно. Олександра Сезько посіла I місце, Саченко Поліна- II м. Робота переможця стане макетом для інформаційного білборду.

Привітали гостей т.в.о.командира батальйону Віталій Малоок , представники ГО «Твоя перемога», з якою було реалізовано  проект «Безпека дитини – пріоритет громади» при підтримці ПРООН, та начальник відділу культури Слов’янської міської ради Марина Олійник.

Переможці отримали цінні подарунки, величезне задоволення від спілкування та виконання обов’язків поліцейських на справжніх робочих місцях: в адмінпрактиці розглядали справи, у канцелярії – приймали документи та звернення, у відділенні IT – видавали камери та рації, в черговій частині – координували роботу патрульних, в кабінеті психолога – проводилася консультація, у командира – оперативна нарада, а прес-секретар все фотографувала та цікавилася враженнями маленьких співробітників.

Діти органічно взаємодіяли з поліцейськими, злагоджено співпрацювали з дорослими. Подібні заходи потрібно проводити якомога частіше, не лише з нагоди свята.Залучення якомога більшої кількості дітей до просвітницької роботи  буде слугувати підвищенню авторитету поліцейської інституції серед  молоді, а значить і  буде працювати на майбутнє.

День Збройних Сил України

Загальне професійне свято всіх українських військовослужбовців давно заслужило всенародну повагу і шану з боку офіційних державних структур усіх рівнів. Цей День приурочений до дати прийняття Закону незалежної України від 6-го грудня 1991-го року «Про Збройні Сили України». Саме свято - День Збройних Сил України було встановлено у 1993-му році постановою Верховної Ради України від 19-го жовтня № 3528-XII.

Не дивлячись на труднощі, які випали на долю нової незалежної української держави, російську агресію, діючому складу українських військових вдалося не лише зберегти високий професіоналізм, боєготовність і хороші армійські традиції, але і стати однією з найсучасніших і боєздатних армій. На сьогоднішній день сили українських миротворців широко затребувані всім світовим співтовариством, що свідчить і про високі технічні можливості, і про довіру до професійної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України. Український воїн - надійний захисник рідної землі, відданий патріот.

  Вітаю з Днем Збройних Сил усіх, хто зі зброєю в руках стоїть на сторожі України. Ви стали спадкоємцями високої слави українського козацтва, героїв визвольних змагань. Мужність і професіоналізм, виявлені українськими солдатами-захисниками, солдатами-героями, вже здобули молодому українському війську повагу і вдячність кожного із нас. Вірю, що Збройні Сили України і надалі з честю виконуватимуть свій обов’язок перед Вітчизною, надійно захищатимуть мир і спокій українського народу.

ОБЛАСНИЙ ЕТАП ІХ МІЖНАРОДНОГО МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ІМ.Т.ШЕВЧЕНКА ПРОЙШОВ НА БАЗІ КРАМАТОРСЬКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ.

2 грудня 2018 року традиційно пройшов ІІІ етап ІХ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка на базі Краматорської української гімназії.

День змагань розпочався з урочистої частини, під час якої до учасників із вітальним словом звернулися Остап Бодик, в.о. ректора Донецького ОБЛІППО, кандидат філологічних наук; Тетяна Байдаченко, завідувач відділу української мови та літератури Донецького ОБЛІППО, заслужений учитель України; Олена Решетняк, доцент кафедри української мови та літератури ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», кандидат філологічних наук, Вікторія Щербак, директор Краматорської української гімназії, заслужений працівник освіти України. Виступи дорослих надихнули учасників на виконання завдань за творчою спадщиною Т.Г.Шевченка, а піднесений настрій, навіяний пісенними й танцювальними номерами гімназистів, надав позитивних емоцій та снаги.

За умовами конкурсу учасники  сткладали розповідь про життя малого Тараса в пана Енгельгардта; писали гумореску про Шевченка на підставі поданої жартівливої історії; в уявному відкритому листі зверталися до Шведської королівської академії з проханням присудити поетові Нобелівську премію; за розглянутими муралами складали текст виступу в шкільному радіожурналі «Актуальність Шевченкового слова»; уявляли себе ілюстраторами-дизайнерами й пропонували образ, у якому міг би бути представлений письменник на мистецькій виставці з нагоди 205-ї річниці від дня народження; самостійно обирали й описували один день життя Тараса Шевченка у вигляді сторінки з його «Щоденника».

Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка – це справжнє свято знань, яке об’єднує  навколо української мови  талановитих учнів, студентську молодь, педагогів,  батьків. Немає сумніву, що захід сприяє згуртованості суспільства навколо національної ідеї, вихованню у підростаючого покоління любові до рідної мови, зростанню авторитету України у світі.

Тож побажаємо його учасникам творчої плідної праці й вагомих яскравих перемог!

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Голодомо́р 1932–1933 років — найбільш трагічний епізод у тисячолітній історії України, який забрав мільйони людських жертв. Був час, коли про  Голодомор не бажали чути не тільки в Україні, Росії, а й навіть у світі, бо надто незручною була ця тема. В радянському Союзі було  небезпечно навіть думати, не те що висловлюватись: необережне слово могло привести до загибелі цілої родини.

 Голодомор 1932 – 1933 рр. - акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом СРСР у1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. З відомих на наш час документів випливає висновок про свідому організацію керівництвом   Радянської Росії, пізніше — СССР винищення голодом саме українців. Голод організовувався на всіх їх етнічних землях, а не лише в межах УРСР. Організаційні дії та відкритий грабунок селян, який спричинював голод серед селянства, із застосуванням війська    були розпочаті не пізніше 1920 року, із часу, коли Україна була, як зараз відверто пишуть, — «завоевана Красной армией в 1920».  У 1930 році генсек ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи, адже довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою борги Російської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби із цим явищем у грудні 1932 року в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти. На тлі цього продовольче становище українських сіл ставало дедалі важчим. У результаті хлібозаготівель в певних сільських районах України почався голод. Радянське керівництво ставило перед собою дві мети. По-перше, загнати селян у колгоспи і збільшити обсяги хлібозаготівель. По-друге, зламати класовий і національний рух опору, який на хвилях українізації набував обертів.

7 серпня 1932 року з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома під назвою «Закон про п'ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.

Крім того, було збільшено план хлібозаготівлі. Для виконання плану хлібозаготівлі в листопаді 1932 року запровадили систему спеціальних бригад з видобуття зерна. До таких бригад входило понад 110 тисяч добровольців, набраних з-поміж селян, які таким чином намагалися спастися від голодної смерті — вони одержували певний відсоток від вилученого зерна і харчів.

 Пізніше  вийшла Постанова про заходи щодо посилення хлібозаготівель, згідно з якою, як окремі господарства за невиконання планів хлібозаготівель каралися натуральними штрафами, а саме конфіскацією 15-місячної норми м'яса. Згодом перелік компенсаційних харчів розширено картоплею і салом, наприкінці року — продуктами тривалого зберігання. Таким чином, практично по всій Україні каральні органи конфісковували все продовольство. Села, які не виконали планів хлібозаготівель, почали заноситися на «чорні дошки». Згодом ці села абсолютно ізолювалися від зовнішнього світу.

      На початку 1933 року було запроваджено блокаду самої Української РСР. Справа в тому, що українські селяни втікали в сусідні області Російської РФСР, де не було голоду. Тому влада заборонила виїзд селян з УРСР. Разом із цим, громадянам, які в'їжджали в Україну з Росії було заборонено провозити харчі без дозволу держави.

   16 січня 1933 року затверджено  остаточний план хлібозаготівель для України, котрий підлягав «безумовному і повному виконанню» та «за будь-яку ціну». Після запровадження всіх цих заходів і обмежень, вже на початок 1933 року більшість селян України залишилися без їжі. Забирали все, що можна було їсти: зерно, картоплю, квасолю, сушені груші, яблука, вишні. Люди ж, позбавлені будь-якого продовольства пухнули і помирали від голоду. Більшість померлих не хоронили — просто не було кому. В кращому разі трупи звозили в братські могили, куди часто потрапляли й живі люди. Доволі поширеним був канібалізм.

    Українці за кордоном СРСР зверталися із протестами і за допомогою до Ліги Націй, до урядів різних держав. Керівництво ВКП(б) та уряд СРСР відхиляли будь-яку допомогу з-за кордону голодуючим в Україні. Влада СРСР намагалась  приховати наслідки Голодомору і стверджувала, що ніякого голоду в Україні немає.

     16 лютого 1933 року, коли багато тисяч селян почали вмирати з голоду, на місця надійшла директива: «Категорично заборонити будь-яким організаціям вести облік випадків опухания й смерти на грунті голоду, окрім органів ДПУ». Сільрадам було дане розпорядження при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, у 1934 році надійшло нове розпорядження: усі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки відіслати до спецчастин, де, напевне, вони і були знищені.

    За підсумками судової справи за фактом Голодомору було встановлено, що кількість людських втрат від Голодомору 1932–1933 років становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Втрати українців у частині ненароджених, що за даними слідства СБУ становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб, судом не встановлювалися.

     Як в Україні, так і за її межами не досягнуто згоди стосовно подій, означених як Голодомор. Існують такі альтернативні точки зору щодо Голодомору в Україні:

   - Ніякого голодомору взагалі не було, а була посуха на значній території СРСР (а не лише в Україні), в результаті чого у населення були певні проблеми з харчуванням. Кількість загиблих (мільйони) завищена з метою спекуляції.

     - Прихильники  радянщини заявляють, що Голодомор був спричинений неврожаєм, але замовчують факти, що в інші роки при ще меншому урожаї голоду не було, що радянська влада під час Голодомору конфісковувала продукти харчування у селян, включаючи малопридатні та непридатні до споживання сурогати їжі, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, здійснювала експорт зернових за кордон та зберігала значні запаси зерна в резервах, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону,  замовчувала та заперечувала факти масового голоду і загибель людей від нього. Багато селян загинуло не від голоду, а тільки від хворіб. Однак вони не враховують те, що саме масове голодування, викликане конфіскацією продуктів харчування радянською владою, та пов'язані з ним стреси значно ослаблювали організм голодуючих та сприяли поширенню хвороб, які разом з голодом спричинювали масову смертність людей.

   - Те, що в Україні ситуація (тобто кількість мільйонів загиблих) була гіршою, ніж в інших частинах СРСР, викликано лише «перегинами» тодішнього керівництва України;

    - Вилучення продовольства виправдано тим, що воно дозволило здійснити індустріалізацію, а індустріалізація — перемогти Німеччину у Другій світовій війні. Разом з тим, саме постачання зерна з СРСР в тогочасну Німеччину допомогло Гітлеру та його партії прийти до влади й поставити економіку Німеччини на «військові рейки».

Головними апологетами заперечення Голодомору виступають офіційні урядові/президентські кола Росії. За мотивацією, що дослідження українських істориків про Голодомор 1932-33 років «підривають авторитет російської влади», праці деяких українських науковців про Голодомор 1932-33 років, зараховано в Російській Федерації до «екстремістських видань». Російська Федерація, яка представляє себе на світовій політичній арені правонаступницею Радянського Союзу, відмовляється визнавати голодомор 1932–1933 рр. Небажання Росії визнати Голодомор навіть просто злочином спричинене взятим в останні роки російським керівництвом курсом виправдовування та відбілювання злочинного радянського минулого, у тому числі сталінського періоду історії СРСР. У Росії суди приймають рішення, якими забороняється поширення деякої української історичної літератури: переважно історичних книг про Голодомор та злочини радянської влади  в Україні.

 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», який трактує події 1932–1933 років, як геноцид українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2015 року, 80% громадян України вважають Голодомор геноцидом.  Голодомор в Україні 1932–1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу і засудили 24 країни в усіх частинах світу. Європарламент та Парламентська асамблея Ради  Європи визнали Голодомор в Україні злочином проти людства і висловили співчуття українському народу,  схвалили резолюцію про вшанування пам'яті загиблих в результаті голоду 1932–1933 років в Україні та інших республіках колишнього Радянського Союзу, вшанувавши пам'ять загиблих від голоду і засудивши жорстоку політику сталінського режиму.

Геноцидом українського народу Голодомор визнають католицька церква, Константинопольська православна церква, Українська православна церква — Київський патріархат, Українська православна церква (Московського патріархату)  та Українська автокефальна православна церква.

Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канаді. Так, починаючи з 1983 року, в столиці канадської провінції  Альберта місті Едмонтоні, в мерії міста щорічно проводиться відзначення річниці Голодомору. У 1988 році Конгрес США, а в 1989 році — Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 років актом геноциду проти української нації.

Четверта субота листопада в Україні визнана Днем пам'яті жертв голодоморів. Меморіальні заходи проводяться як в Україні, так і поза її межами. Щорічно, в цей день проводиться всеукраїнська акція «Запали свічку».

Найбільш монументальними серед пам'ятників жертвам Голодомору є меморіали у Києві та Харкові. Пам'ятники жертвам Голодомору встановлені у багатьох інших українських містах і селах. Закордоном пам'ятники встановлені у Едмонтоні, Калгарі, Вінніпегу та інших містах.

ЛИШЕ ВІЛЬНІ ТВОРЯТЬ МАЙБУТНЄ

У День Гідності і Свободи віддаємо найвищу шану пам'яті Героям Небесної Сотні, великому братству безстрашних українців, яке заплатило у 2014 році найвищу ціну за свободу нашої держави, змінило хід її історії.

Тоді ми не знали, що війна, яка триватиме не один рік, забере ще не одну сотню героїв. На превеликий жаль, з вини безжалісного російського агресора, до сьогодні вже тисячі українців загинули, обороняючи мирне життя і незалежність України. Але перша Небесна сотня героїв, залишатиметься на віки у нашій пам'яті головним символом справжнього, безкомпромісного патріотизму.

У Краматорській українській гімназії  традиційно відзначають цей день лінійкою пам'яті:

Ліна Костенко

КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,А з правди, чесноти і довір'я.
У кого - з вірності у коханні.У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...А крила має. А крила має!